Синквейн к слову дети по сказке птица правда

Батьківщина – це найдорожче, що є у людини. не даремно вона співзвучна слову «батьки». для кожного вона починається по-різному: подвір’ям дитинства, лагідних материнських рук,сходом сонця, сяянням зірок… у кожної людини своя батьківщина, і кожен має право любити та пишатися нею. моя батьківщина – це україна. я вважаю її найкращою країною у світі. бо я тут народилась, тут мої батьки і друзі. я пишаюся тим, що живу в країні з такою багатою історією. україна пройшла тисячолітній шлях – від часів могутньої київської русі до сучасної незалежної країни. нашим пращурам неодноразово доводилось відбивати загарбників та захищати рідні оселі від чужинців. я вiрю що зникнуть ненависть, несправедливість, жорстокість і безсердечність. запанує щастя і добробут під блакитним безхмарним небом.

Образ нефёда.  нефёд — главный герой рассказа —- отправляется в путь, никого не спрашивая, так как «душа желает», а противиться желанию души ребёнка персонаж не в силах, и никакая ненастная погода его не пугает. герой в данный момент не задумывается о себе, его интересует только судьба ребёнка. нефёда мертвым нашли на следующий день у дороги новосельские мужики, и именно эта находка спасла им жизнь. гуманистическая направленность бунинского рассказа очевидна: нефёд, не думая о себе, решает выполнить последнюю волю умирающего мальчика, и для героя нет ничего важнее человеческой жизни. бескорыстность поступка нефёда очевидна.