Почему произведение "вам и не снилось" г.щербакова так называется?

первоначальное название "роман и юлька" как намек на ромео джульетту авторше запретили использовать, девушку переименовали в катю. однако в тексте одна из женщин говорит другой, подразумевая с влюбленностью , о американской музыкальной постановке "вестсайдская " : "у нас такая "вестсайдская", что вам тут и не снилось". по фильму словосочетание с "вам и не снилось" говорит главная героиня, катя, передавая якобы слова рассерженной директрисы: "вам и не снилось горе"

джонсі гарно малювала, була досить розумною і працьовитою, але хіба ці якості могли їй на шляху до повноцінного одужання? ні, ніяк не могли. щоб розлучитися з хворобою і одужати, людина повинна володіти силою волі, а ось у джонсі її, на жаль, практично не було. вона зневірилася в тому, що зможе одужати, хоч це і залежало цілком виключно від неї самої та від її відношення до свого захворювання. навіть доктор, який відвідав джонсі, сказав, що від її настрою залежатиме, виживе вона чи ні. але дівчина не могли в це вірити, навпаки вона почала думати, що смерть прийде до неї тоді, коли з дерева, яке стоїть за її вікном, опаде останній листок. але час йшов, дерево повністю опало, а один-єдиний листок все продовжував висіти. нарешті це додало впевненості дівчині, вона стала іншою – вона стала вірити в те, що виживає. саме тоді джонсі і одужала, стаючи все міцніше день від дня. на прикладі джонсі можна зрозуміти натуру творчої людини, яка потребує підтримки і іноді навіть жертовного душевного лікування. на жаль, ціною порятунку життя джонсі для бермана стало його власне життя. образ джонсі бліда непорушна, мов статуя мініатюрна «недокрів’я» вполював пневмонія, не бажає боротись із хворобою, готова була вмерти “останній листок” характеристика сью сью – подруга джонсі, разом вони знімають кватриру. сью також художниця, разом з подругою вона ділить свої незгоди та радощі. їх дружба більша, ніж просте товаришування, бо кожна здатна на самопожертву заради іншої. життя не занадто добре до дівчат, вони змушені брати замовлення на малюнки заради грошей, які потрібно сплачувати за помешкання, їжу та інші людські потреби. проте їх мізерних заробітків ледве вистачає на те, щоб сплачувати рахунки. тому тяжка хвороба джонсі є для дівчат нелегким випробуванням, адже грошей на ліки немає, і немає можливості їх заробити. джонсі вимушена залишитися без медичної , віч-на-віч із хворобою, користуючись лише дружньою підтримкою своєї подруги сью та старого художника бермана. образ сью з твору “останній листок” надійна терпляча відповідальна

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Возьмём для сравнения произведения:

1) А. С. Пушкин "Няне"

2) А. П. Чехов "Пари"

Первым делом бросается в глаза отличие в формате написания строк. В первом произведении они относительно короткие, читаются на одном дыхании, окончания строк рифмуются:

"Подруга дней моих суровых,

Голубка дряхлая моя!

Одна в глуши лесов сосновых

Давно, давно ты ждешь меня."

В "Пари" строки очень длинные, нагруженные прилагательными, окончания не рифмуются:

"Была темная, осенняя ночь. Старый банкир ходил у себя в кабинете из угла в угол и вспоминал, как пятнадцать лет тому назад, осенью, он давал вечер. На этом вечере было много умных людей и велись интересные разговоры."

Дальше по пунктам у нас то, что автор изображает: поэт в этом плане менее ограничен рамками, он может отдаться своей фантазии на все 100%. Так же в поэзии стихи очень часто посвящаются близким людям поэта. На это и отсылает название произведения Пушкина "Няне".

Отличие прозы и поэзии кроется и в самом языке повествования. В поэзии язык более лиричный, летящий:

"Глядишь в забытые вороты

На черный отдаленный путь:

Тоска, предчувствия, заботы

Теснят твою всечасно грудь."

В прозе же язык не такой романтичный. Несмотря на изобилие прилагательных, он более отвлечённый и нейтральный, иногда несёт в себе поучительный характер или рассуждает о чём-либо:

"Гости, среди которых было немало ученых и журналистов, в большинстве относились к смертной казни отрицательно. Они находили этот наказания устаревшим, непригодным для христианских государств и безнравственным. По мнению некоторых из них, смертную казнь повсеместно следовало бы заменить пожизненным заключением.

— Я с вами не согласен, — сказал хозяин-банкир. — Я не пробовал ни смертной казни, ни пожизненного заключения, но если можно судить a priori, то, по-моему, смертная казнь нравственнее и гуманнее заключения. Казнь убивает сразу, а пожизненное заключение медленно. Какой же палач человечнее? Тот ли, который убивает вас в несколько минут, или тот, который вытягивает из вас жизнь в продолжение многих лет?

— То и другое одинаково безнравственно, — заметил кто-то из гостей, — потому что имеет одну и ту же цель — отнятие жизни."

Посмотрев на примеры и сравнив характеристики, мы с уверенностью скажем, что "Пари"-это проза, а "Няня"-поэзия.