Вчем проявляется гуманизм "жестокой прозы" м.а.шолохова? (по роману "тихий дон")

в романе шолохова «тихий дон» образы дома, труда и любви образуютгармоничное трио, в этом, на мой взгляд, и проявляется гуманизм «жестокой прозы»писателя». нравственные ценности народной жизни, гуманистические идеалы авторараскрыты в работе достаточно глубоко, с опорой на содержание романа. свободно иуместно использована терминология. работа последовательна илогична в развитии главной мысли, речь разнообразна и правильна. выпускник в меньшей степени касается «жестокости» прозы, грозных военныхсобытий, принесших трагедии в жизнь многих казачьих семей. не пишет он и о классовыхконфликтах, изломавших судьбу григория мелехова. это, на наш взгляд, недостаток,поскольку, отвечая на проблемный вопрос, надо откликаться на каждое из опорныхпонятий формулировки проблемы. однако этот недостаток не отрицает достоинств работы.

Вжитті людини зустрічається багато ситуацій, які хотілось би оминати, але виходить завжди не так, як нам би хотілося. людина - створіння жадібне і жорстоке, ми мало думаємо над тим, що коїмо і як це може відобразитись на житті інших людей. сьогодні кожен має право говорити все те, що йому хочсеться, все те, що він думає. а чи свобода слова це добре? звичайно, кожен має право на висловлення власної думки, але також кожен повинен розуміти до чого це висловлення може призвести. на сьогодні існуєкупа проблем, які пострібно вирішувати і просто негайно. люди ображають один одного, намагаються бути вищими, намагаються показати себе з кращої стороні. та частіше це закінчується не дуже добре. ми не звертаємо уваги на те, коли зневажливо ставимось до когось, а потім наступаємо на свої ж граблі і отримуєм велику порцію зневаги від інших. а це все тому, що люди не розуміють однієї істини - жарт, це коли смішно всім.  є люди, які переносять всі проблеми, не пропускаючи їх крізь себе, не звертають увагу на когось. але є такі, хто просто не може не виявляти своєї імпульсивності і постійно страждає, сам себенакручує, а коли відчує зневагу, коли побачить, що над ним насміхаються, просто опустить руки і буде вважати себе негідним жити далі.  все залежить лише від людини, від її світосприйняття, виховання, а також від характеру. люди не можуть бути однаковими і однаково реагувати на все, тому і існує така проблема. хтось нормально сприймає докори і потім намагається зробити все для того, щоб стати краще, а інші лише опускають руки і бояться зробити щось, щоб більшене не потрапляти в небажану ситуацію. не можна говорити, що ці люди слабкі, просто вони швидко перестали вірити в справедливість суспільства. може вони песемісти, але ж можливо і реалісти, що є більш правильною думкою. хотілось б лише, щоб люди ніколи не надіялись на зі сторони, адже такого не буває, кожен сам повинен будувати своє майбутнє. якщо зазнаєш невдачі то потрібно пробувати знову і знову, можливо колись щось з цього і вийде. (я не перевіряла, тому вибачте за помилки)

1) сказка просто прекрасная. понравился эпизод, когда маленький принц все же возвращается обратно к своей розе (ясно, что он умирает, но этот эпизод показывает нам, что все же счастье возможно и после смерти. ) 2) в этой сказке все предельно ясно. все сравнения. то, как писатель показал нам всех персонажей просто не может не очаровывать. 3) маленький принц, почему то, кажется одиноким. он скучает за своей розой. он настолько скучает, что готов просто поверить "мошеннику" в лице змеи, чтоб только вернуться домой.