Напишите цитатный план по рассказу "тринадцатый подвиг геракла" о харлампии диогеновиче

вот примерный план. подбери цитаты из текста.  ф. а. искандер  «тринадцатый подвиг геракла»  1. кто такой рассказчик?   2. как он относится к товарищам по классу?   3. почему харлампий диогенович сравнил его с гераклом?   4. как сам герой оценивает свои поступки?   5. каково авторское отношение к нему?

 

 

вроде так

леся українка також не могла оминути у своїй творчості теми кохання. і один з найкращих творів, присвячений цій тематиці, – драма-феєрія «лісова пісня». у цьому творі кохання розгорілося між представниками двох різних світів – мавкою, донькою природи, і лукашем, звичайним сільським хлопцем. це почуття виникло у них раптово і розгорілося як полум`я. мавка, прокинувшись від зимового сну, почула, як лукаш грає на сопілці. ця музика вразила її, пробудила душу… вона сама знайшла лукаша… їхні почуття були щирі і безпосередні, як сама природа. вони кохали одне одного такими, якими вони були. але лукаш – усього лише людина. він забрав мавку з лісу до свого будинку, його мати перевдягла її у якесь дрантя і заставила робити те, що вона просто не могла – жати, тобто нищити природу, частиною якої була, власне, і сама дівчина. як і в нашому житті, любов знищила сіра буденність. мавка перестала бути вільною, бути собою. вона не була вправною господинею, не була щасливою на людському обійсті. можливо, саме це і пригасило почуття лукаша. він прийняв іншу жінку, мавка ж не змогла забути коханого…

чи кохав лукаш мавку? на мою думку, він був закоханий у мрію. не в справжню живу дівчину – в ідеал, який він сам створив собі. доти, доки вони з мавкою бачилися у лісі біля озера, доки мавка жила своїм життям, вона і була йому цікава. як тільки вона змінилася (а зробила ж це дівчина заради нього) – його почуття охололи. лукаш не витримав випробування звичайними буднями – дивно, але і зараз найчастіше кохання гине саме через це.

а що ж дало кохання мавці? страждання, горе, невже це варте такого чистого і щирого почуття? але дівчина не вважала себе нещасною. коли вона повертається до лукаша вербою, то говорить:

ти душу дав мені, як гострий ніж

дає вербовій тихій гілці голос…

тож дійсно, кохання і біль нерозривні. якщо ти кохаєш – ти живеш. кохання окриляє душу. мавка любила лукаша по-справжньому. вона ладна була заради нього мінятися, змінювати своє життя, ладна була вмерти для того, щоб міг жити він. таке кохання важко назвати щастям, адже воно дійсно нерозривно пов`язане з болем та стражданнями. але саме через кохання мавка стала вічною – вона продовжилася у пісні, у грі сопілки… і буде продовжуватися завжди, допоки існуватиме на світі це світле і гірке почуття – кохання!

Тигр, тигр, светло горящий

В глубине полночной чащи,

Тот кто сотворил тебя,

Создавал тебя любя.

В небесах или глубинах

Тлел огонь очей звериных!

 Из глубин, где скрыт  века

 Где,  нашла тебя рука.

 Дивный мастер, полный силы,

Свил твои тугие жилы

И почувствовал меж рук

Сердца первый тяжкий стук.

 Мощный горн пред ним пылал.

 Мощный  млат тебя ковал

.Был впервые сжат клещами

Гневный мозг, метавший пламя.

А когда весь купол звездный

Оросился влагой слезной,

Улыбнулся , наконец,

Делу рук своих творец.

Дивно то, что   та же сила,

Та же мощная ладонь

И ягненка сотворила,

И тебя, ночной огонь.

Тигр, о тигр, светло горящий

В глубине полночной чащи!

 Вечно творческой  рукой

Создан грозный образ твой!