Чому сiм`ю ще порiвнюють з мiнiатюрною державою?

якщо звернутися до енциклопедії, то держа́ва  - це формальний інститут, який є формою організації політичної спільноти під іння уряду.    суб’єкт політиуки,  ядро політичної системи. не помилковим буде твердження, що й сім'я - це мініатюрна держава. сім'я  - це соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей та  кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання  дітей.між цими двома термінами є щось спільне. по-перше, два ці поняття об'днує наявність лідера. у великій державі - це уряд, у сім'ї - член родини, найважливіші питання виносяться на спільне рішення, будь-які важливі події спрямовані на лад як великої, так і мініатюрної держави. тому, на мій погляд, сім'ю можна назвати маленькою державою.

Тукай умер очень молодым, в 27 лет. Невольно вспоминаются строки азербайджанского поэта Низами Гянджеви из поэмы «Искандарнаме» о пророческой миссии великих исторических личностей, художников, поэтов:

           В двадцать семь, как пророк,

                  Покидая наш дол,

           Он пожитки скитанья сложил и ушел.

                                              Перевод К. Липскерова

Несмотря на то, что творческий путь Тукая составил всего семь-восемь лет, он сумел ярко раскрыть свой многогранный талант выдающегося поэта-лирика, сатирика публициста, журналиста и глубоко отразить в своих произведениях все то новой, прогрессивное, что принесло начало нового века татарскому народу.

Уставший от многовекового колониального гнета, татарский народ услышал в поэзии Тукая выражение своей мечты о свободе и счастливом будущем. Его стихи, одухотворенные высокими национальными идеалами, долетали до самых темных уголков татарских деревень и затрагивали самые тонкие струны народной души. Их заучивали наизусть, пели, музыканты-самоучки писали на них музыку. Его стихи становились песнями самого народа. Как писал Галимджан Ибрагимов, Тукай «обладал умением высказать то, что было в сердце народа, но что сам народ не умел выразить». Умение художественно отразить глубинные течения национальной жизни, исторической и духовно-культурной памяти было главной причиной необычайного успеха тукаевской поэзии в народе. Говоря о своем гражданском долге перед обществом, перед нацией, в письме своему другу, поэту-романтику Сагиту Рамиеву Тукай писал: «Ведь я не только чистый поэт, как ты. Я еще и дипломат, и политик, и общественный деятель. Мои глаза многое видят, уши многое слышат». Это очень характерное высказывание. Действительно, Тукай был не только Гением поэзии, но и талантливым прозаиком, пламенным публицистом, журналистом, историком, философом, общественно-политическим деятелем, дипломатом своего народа, горевшим страстным желанием вывести его на путь приобщения к достижениям мировой цивилизации.

Тукай и русская литература

Литературные интересы Тукая чрезвычайно широки. Будучи поэтом большого общественного и эстетического диапазона, он вбирал опыт всюду: на Западе и Востоке. Огромное идейно-художественное воздействие на творчество татарского поэта оказала русская литература с ее гуманистическим и обличительным пафосом. Богатый идейно-художественный опыт русского реализма и романтизма Тукаю обнажить общественно-политические и социальные противоречия и откликнуться на самые злободневные духовные за татарской действительности.

Первое знакомство Тукая с произведениями русской литературы происходит в Уральске. Во время учебы в медресе он посещает трехгодичный русский класс. Под руководством учителя Ахметши в нем вспыхивает любовь к русской литературе, к ее выдающимся представителям. В 1902-1904 годах, еще до появления своих печатных произведений, он переводит прозой и адаптирует для детей более 70 басен И. А. Крылова. Впоследствии реалистические традиции басен Крылова оказались востребованными в формировании критико0-обличительных мотивов творчества Тукая.

Симптоматично и то, что первым печатным произведением тукая является «Сон мужика» (1905) – вольное переложение стихотворения А. В. Колцова «Что ты спишь, мужичок?» о горькой крестьянской доле. Тукая интересовало творчество многих русских поэтов. В их числе можно назвать И. И. Дмитриева, А. Е. Измайлова, А. Н. Майкова, А. Н. Плещеева, И. С. Никитина, В. А. Жуковского, Н. И. Позднякова, К. Д. Бальмонта и др.

Стояв дивний день напередодні Пасхи, ясний, теплий. Діти могли грати скільки завгодно. На вулиці було дуже гарно. Шимек почував себе напрочуд легко, йому здавалося, що за спиною виросли крила і він зараз здійметься у височінь і полетить. Усе подвір'я явилося в новому вигляді. Подвір'я — замок, дім — палац, він — принц, Бузя — принцеса. Колоди, звалені біля дому,— це кедри й буки, які згадуються в "Пісні пісень". Бузя, яка вже втомилася від гри, запитала: "До якого ж це часу?" — "Поки не згасне світило дня і не щезнуть тіні з землі",— відповів їй Шимек словами із "Пісні пісень".

Його заповітним бажанням було піднятися з Бузею у височінь до самих хмар й полетіти за океан до країни карликів, нащадків богатирів царя Давида.

Найбільша радість для Шимека — уночі під Пасху відправиться з батьком до синагоги...

День пролетів, згасло сонце, кинувши останній погляд на Бузю. Шимек розповідав про те, як він летить піднебессям, спускається з вершини, йде лісом, перепливає струмок, щоб врятувати прекрасну царівну, яку вкрали з-під вінця, зачарували й посадили до кришталевого замку. "Ти повинен її звільнити? " — "А хто ж?" — "Не треба летіти так далеко. Послухай мене, не треба". Зачарований Шимек оглянувся на зачаровану принцесу, яка злилася з чарівним пасхальним вечором. Йому здавалося, що вона звертається до нього словами з "Пісні пісень": "Біжи, коханий мій, будь схожий на серну чи молодого оленя на горах бальзамічних..."

Объяснение: