Яхачу прайци па зямли генадзь бураукин это какой жанр

образ женщины в отрывке из поэмы н. а. некрасова «мороз, красный нос» («есть женщины в селеньях…»)

не одежда красит человека, а добрые дела.

пословица

в этом отрывке из поэмы «мороз, красный нос» николай алексеевич некрасов восхищается женщиной. поэт настолько ярко и живо смог создать её образ, что это восхищение передаётся и читателю.

в начале отрывка некрасов говорит: «есть женщины в селеньях…», а далее он описывает одну такую женщину. чтобы показать нам её образ, поэт использует эпитеты и сравнения. взгляд женщины он сравнивает «со взглядом цариц», её зубы — «что крупные перлы», а лицо «величаво, как в раме». слова и выражения «красивая сила», «тяжёлые русые косы», «смуглая грудь», «сердечный смех», «красивые, ровные зубы», «румяные губы» создать образ красавицы. поэт любуется женщиной. но автор восхищается не только её внешней красотой:

красавица, миру на диво,

румяна, стройна, высока,

во всякой одежде красива,

ко всякой работе ловка.

некрасов пишет, что женщина необычайно трудолюбива, она «не любит безделья», «ей некогда лясы точить»:

в ней ясно и крепко сознанье,

что всё их спасенье в труде,

и труд ей несёт воздаянье:

семейство не бьётся в нужде.

поэт подчёркивает, что такая женщина — хорошая хозяйка, она всё успевает:

всегда у них тёплая хата,

хлеб выпечен, вкусен квасок,

здоровы и сыты ,

на праздник есть лишний кусок.

таким крестьянкам так же тяжело, как всему народу:

идут они той же дорогой,

какой весь народ наш идёт…

но женщина умеет не только работать, но и веселиться. в праздники, «…как сгонит улыбка веселья // с лица трудовую печать», — она преображается:

такого сердечного смеха,

и песни, и пляски такой за деньги не купишь…

создавая образ женщины, некрасов использует даже преувеличения: «что взмах — то готова копна! », «коня на скаку остановит,// в горящую избу войдёт! »

называя свою героиню и «красавицей», и «бабой», и «маткой», некрасов в каждой строчке этого отрывка воспевает её.

показывая, с одной стороны, трудолюбие, хозяйственность, смелость, силу женщины, а с другой, — её природную красоту, чувство собственного достоинства, умение веселиться, поэт создаёт точный, живой образ крестьянки. ведь если бы в россии не было таких женщин, наша страна вряд ли смогла бы пройти столько испытаний и одержать великие победы!

здесь искали:

образ женщины в поэме некрасова мороз красный нос

какие сравнения эпитеты создать портрет женщины примеры

есть женщины в селеньях анализ

Злий лицар, володар сусіднього королівства, вторгається у мирне життя чарівної країни. І люди не можуть бути щасливі, бо зло поряд. Като не сприймають ні люди, ні природа. Шлях темного лицаря веде до руйнувань та знищення: Мертвий Ліс, неродюча кам'яна земля, Мертве Озеро, голод, отупілі прислужники, темрява. Образ Като - не конкретний персонаж, швидше, частина загального зла. Це символ, алегорія безжалісної сили, яка прагне знищити кожного, хто не схилиться перед нею, не дозволить перетворити себе на бездушного і бездумного виконавця чужої волі. Спочатку образ здається дуже по-верховим та неглибоким, мальованим лише чорною фарбою, найтемнішою на світі. Але сам Като страждає від свого кам'яного серця не менше, ніж його жертви. І ненавидить більше за всіх лицаря Като лише сам Като. Є злочинці, які розуміють, що вони творять зло, у глибині свого серця прагнуть звільнення від лихого вміння. Це ті, хто став жорстоким від страждань, чия душа скам'яніла. Чи не тому Като викрадав дітей та перетворював їх на птахів, що хотів знайти свою душу, не завжди ж він був лихим? Але зло породжує лише зло. Лише вогняний меч здатний розбити міцну оболонку і визволити з полону пташину людської душі. Творчі завдання 1. Лицар Като перетворював дітей на птахів або на людей із кам'яним серцем. Пригадайте відомі вам казки, де йшлося про подібні перевтілення. Визначте роль прийому перевтілення у творі А. Ліндгрен. 2. Підготуйте усну розповідь на тему «Умій вибирати друзів» (за повістю А. Ліндгрен «Міо, мій Міо»). Уривки з повісті «Міо, Мій Міо» (За підручником Волощук Є.В.) Оповідь ведеться від особи головного героя — сироти Бу Вільгельма Ульсона, якого всі називали Буссе. Матір він втратив відразу після народження, про батька ж ніхто нічого не знав. Зовсім маленьким Буссе всиновили тітка Едля й дядько Сікстен. Однак вони сприймали хлопчика як тягар і постійно допікали йому докорами. Почуваючись самотнім і нещасливим, Буссе над усе мріяв знайти рідного батька. Единою його розрадою був приятель Бенко, який мав пречудового тата. Одного вечора продавчиня Лундін, яка завжди добре ставилася до Буссе, подарувала йому яблуко й по вкинути в поштову скриньку листівку. Саме тієї миті в житті хлопчика розпочалися дивовижні події... Він у дорозі і день і ніч (...) Я пішов до поштової скриньки за квартал від ятки. І коли вже мав опустити в неї картку, помітив, що вона світиться, ніби горить. Атож, літери, які написала тітка Лундін, яскріли, мов жарини. Я не втримався і прочитав картку. На ній було написано: «Королю Країни Далекої. Той, кого ти так довго шукаєш, у дорозі. Він у дорозі день і ніч і несе в руці знак — осяйне золоте яблуко». Я нічого не втямив. Але мене чомусь обсипало морозом, і я квапливо вкинув картку до скриньки. Хто в дорозі день і ніч? І хто несе в руці золоте яблуко? Та ось я глянув на яблуко, яке мені дала тітка Лундін. І побачив, що воно золоте. Воно золоте, сказав я сам до себе. У мене в руці було осяйне золоте яблуко. Я мало не заплакав. Власне, не заплакав, а мало не заплакав. Бо відчув себе дуже самітним. Я пішов до парку Тегнера й сів на лавку. Там не було ні душі. Усі люди вечеряли вдома. (...) Тільки я сидів надворі в темряві. Сидів сам. Сам із золотим яблуком і не знав, що з ним робити. Поки що я обережно поклав його біля себе на лавку. Поблизу стояв ліхтар, і світло падало на мене й на яблуко. Але те світло осявало й ще щось на землі. Виявилося, що то звичайна пляшка з-під пива, певна річ, порожня. Тільки хтось заткнув її уламком гіллячки. Мабуть, хтось із дітей, що гралися вранці в парку. Я підняв пляшку й прочитав напис на невеличкій наліпці: «Акціонерне 4

хорошего дня!