Учреждение, которое находилось недалеко от гостиницы, в которой остановился чичиков

гостиница такая какая бывает   в губернских городах ,за 2 рубля в сутки комнату с тараканами , с соседом. 2 этажа. верхний этаж выкражен жёлтой краской внизу лавочки

П’єса і. карпенко-карого «сто тисяч» переконливо доводить читачам, що можуть зробити зі звичайною людиною великі гроші, які несподівано з’являються у її руках. головним персонажем твору є герасим калитка, який своєю важкою працею і визискуванням зміг нажити достатньо великі гроші. але це зовсім не відчувається, коли він має добрі наміри і постійно працює. але велика жадоба до грошей, прагнення стати ще більш багатим перетворюють добрі людські риси калитки на вади. він починає не тільки працювати сам, але й примушує свою родину і своїх наймитів буквально гинути, працюючи. він і сам каже: «недоїдаєш, недопиваєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає». своєму рідному синові він не дає навіть найменшого перепочинку і планує його майбутню долю тільки за своїми планами, головною метою яких є звичайне збагачення. на мою думку рішення відмінити одруження свого сина з наймичкою і посватати його за дочку місцевого багатія, та ще й заявити: «не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу… мені треба невістку з приданим, з грішми» – це відверто аморальний вчинок. з його слів виявляється, що засватати мотрю герасим обіцяв лише для того, «щоб вона старалася на роботі». взагалі, ставлення калитки до наймитів висвітлює його як надзвичайно жорстоку і в той же час скупу людину. прагнення до збагачення знищує у ньому усі людські почуття. калитка не дає своїм робітникам ні спати, ні добре поїсти, навіть не помлитися богу, хоча молитва у той час була святою справою. причому сам господар не вважає свою поведінкою якоюсь неправильною, а навпаки, навіть пишається.

Говорят люди, что благородный хагур сочинил тогда о бадыноко песню. в ней пелось о силе и мужестве бадыноко. о том, что взмах его меча по силе был равен сотне добрых ударов, а на быстроногом коне никто не умел скакать быстрее его. о том, что вечной славой покрыл себя сын бадына своими подвигами, и нарты чтут его за справедливость и смелость, за доброту и ум. вечной жизни желала песня грозе чинтов- могучему бадыноко. и облетела она на своих крыльях леса и долины, ущелья и горы, повсюду разнося славу о чудесном витязе-нарте.источник: