Две лошади начали пить воду из одного бака, до верху наполненого водой. гнедая лошадь выпила половину трети четверти половины бака, а вторая-четверть половины трети половины бака. какая лошадь выпила больше воды?

1/4*1/3*/1/2=1/24  бака  -  выпила  гнедая лошадь 1/4*1/2*1/3*1/2=1/48  бака  -  выпила  вторая  лошадь

Ми ходимо кожного дня по вулицях, займаємося своїми справами та навіть не замислюємося, чи свободні ми направді. що взагалі можна вважати свободою? у кожного думки, стосовно цього питання, свої. хтось скаже: це коли нашими діями ніхто не керує, коли ми нікому не кажемо, куди та навіщо пішли. хтось - що це та можливість, коли ми можемо подорожувати країною без обмежень. хтось - що це час, коли ми обираємо владу самостійно. ви вважаєте, ці думки безглуздими, неправильними? я б не стала так впевнено це стверждувати. у кожної людини свої поняття про "щастя", "батьківщину", "честь", "совість", "свободу" для першого свобода від батьків, для другого - від обмежень влади, для третього - юридична свобода. неможна судити людей за це. а чи потрібна свобода взагалі? або без неї ми зможемо прожити? кожен сам собі з важкістю може відповісти на це запитання. щодо мене: не я вважаю, не може бути однозначної відповіді. з одного боку, надмірна свобода призводить во вседозволенності, а згодом, безглуздя, абсурду; із іншого, без свободи, із одними обмеженнями жити не можна: тоді до нас "повернуться" часи репресій сталіна, тобто ми знову наступимо на ті самі граблі. усюди повинна бути золота середина. але одне я можу сказати чітко: свобода (хоча б мала) потрібна: без неї ми станемо скаженими. добре, припустимо,  ми отримали цю свободу, а далі що? що із нею робити? куди йти? для чого вона дана? я вважаю, щоб дати людині можливість обирати. це потрібно. поглянте самі: якщо б не було її, як би ми жили? нам диктували б сценарій нашого життя, визначений десь нагорі, і були б ми усі однаковими. не вірите? ні, не хочете вірити! влада не особливо переймається питаннями народу, ми йому не потрібні, як і наше життя, вирішення проблем. ми були б лише робочою силою, призначеною для виконання дрібних доручень. ми - пішки у чужій грі.  важливою також є свобода від роботи. так, саме від неї. помітте: останнього часу ми занадто переймаємося питаннями грошей, ми  перестали бути живими людьми. ми стали ляльками. бездушними, холодними та безрадісними. згадайте, коли останнього разу ви просто раділи разом із дітьми, просто сиділи поруч, нікуди не поспішали? скоріш за все, це було ні, я не кажу, що заріз усім дружньо потрібно взятися, та покинути свої праці, але не зациклюйтесь на ній. у житті ще багато цікавого! а побачити це нам дозволяє свобода. той час, коли ми можемо самі вирішити, чому присвятити вільні години. отже, свобода може бути різною, але усі її форми важливі. потрібно цінувати свободу (згадайте часи, коли її не було, згадайте тих я згодна зі словами г. сковороди: "що є свобода? добро в ній якеє? / кажуть, неначе воно золотеє. / ні ж бо не злотне. зрівнявши все злото - / проти свободи воно лиш болото". яка різниця, скільки у тебе грошей, якщо ти не можеш вирішувати нічого сам (аж до таких питань, що тобі їсти на сніданок. усе за тебе вирішать нагорі). чим більше у тебе грошей, тим менше свободи. тебе просто купили, тебе і твоє час замислитися про це та зробити висновки. p.s. ну, чим могла, . вибач, якщо щось не так. (прохання: хоча б напиши свої думки ( чи ні

Вкрасивом озере с белыми лебедями жила – была маленькая капелька. капелька мечтала научиться летать, как птицы. однажды в жаркий день капелька почувствовала, что она поднимается в небо. и вот она оказалась на белой пушистой тучке. на тучке было много маленьких капелек, таких как она. они весело проводили время, путешествуя на тучке. но наступила осень. капельки стали падать на землю в виде дождя. тогда меленькая капелька испугалась и осталась на тучке. так она и просидела всю осень. за всю осень капелька видела много красивых птиц, улетающих на юг. сверху она видела, как осень разукрасила землю. вслед за осенью наступила зима. капелька замерзла, превратилась в снежинку и спрыгнула с тучки. она полетела на землю. земля была белая – белая. капелька опустилась на это белое одеяло и пролежала на нем всю долгую зиму. однажды утром капелька проснулась от прекрасного пения птиц. ярко светило солнышко и пригревало землю. капелька – снежинка почувствовала, что снова превращается в прежнюю капельку. подружки капельки подхватили ее и понесли в ручеек. ручеек весело зажурчал и устремился вперед, напевая веселую песенку. весело журча, ручеек донес капельку до ее родного озера, на котором плавали белые лебеди. душа капельки пела от счастья. она снова дома!