я перечитую роман в. скотта «айвенго» і співчуваю красуні, якій не подаровано долею нічого. навіть у коханні вона може тільки втрачати - і втратить. настільки, що прийде цілувати руки переможниці. а річ у тім, що її звуть ребекка, вона донька ісаака з йорка. вона - дівчина з народу, який ненавидять і зневажають із багатьох причин. одна з причин релігійна: юдейка не може бути прийнятою у порядному товаристві, не може розраховувати на шлюб ні з норманом, ні з саксом. їй не піднятися вище від коханки - а це вона вважає падінням. друга причина в тому, що її співвітчизників, не схильних вирішувати проблеми з мечем та списом у руках, великі хазяї ії зневажають як боягузів. нарешті, вона багата. а феодали, що її оточують, і простий ; народ болісно заздрять діловим успіхам ісаака з йорка і не дарують їх його доньці.
проте саме вона і її батько беруть найактивнішу участь у долі головного героя - айвенго. це вони забезпечують його першокласним конем і міцними, красивими лицарськими обладунками, хоча це речі зовсім не дешеві. відомо, що гарний панцир коштував три-чотири хутори з усіма працівниками і начинням. і на руках ребекки буде поранений айвенго, і їй треба буде згадати всі уроки міріам, найкращої лікарки її народу. саме її лікуванню має дякувати син седрика, який залишився живий. його шляхетність спроможеться лише на вдячність. десь я читав, що коханням може стати будь-яке почуття, навіть ненависть, але в жодному разі не вдячність. до того ж кохати іновірку йому і на думку не спаде. храмовник кохає прекрасну єврейку. єврейка кохає шляхетного айвенго. і айвенго кохає величну леді ровену. леді ровена дозволяє себе кохати.
а сама… правда, не можу зрозуміти її ставлення до айвенго. вона нічого не зробила задля нього. щоправда, під час нашого знайомства з нею в домі седрика сакса вона залюбки слухає розповідь про нові подвиги вигнанця айвенго. проте дівчині завжди приємно усвідомлювати, який незвичайний хлопець є її «прихильником». а порушення волі господаря дому їй нічим яе загрожує, бо господар вважас її законною претенденткою на ійський троп і сповнений васальної поваги до неї. щоправда, вона говорить дуже люб’язні слова після проголошення її королевою краси на турнірі. та не вона зцілює його рани і не вона повстає проти батьківської волі і «громадської думки». вона тільки чекає, непорушна, як статуя, спокійна і незворушна навіть під час полону. все працює на неї: і її зовнішність, і традиція їхньої ще дитячої дружби, і релігійна єдність, і впевненість у почуттях айвенго. «тому, хто має, додасться ще, а у бідного відніметься». так воно й сталося. перед тим, як навіки покинути ію, бідна ребекка прийде попрощатися і поцілує руку величній ровені, як це зазвичай повинні були робити переможені на потіху переможцям.
Вначале найдем, какая из бочек осталась. так как до обеда было использовано удобрений вдвое больше чем после обеда, то за весь день было использовано 2+1 условных частей удобрений. следовательно, количество использованных удобрений в литрах должно быть кратно 3. т.е. количество использованных удобрений в литрах должно без остатка делиться на 3. суммируем все бочки и найдем, что во всех бочках имеется 15+16+18+19+20+31 = 119 литров удобрений. последовательно вычитая количество литров в одной бочке, смотрим, делится ли разность без остатка на 3. т.е. 119 – 15 = 104. на три без остатка не делится. значит, осталась не первая бочка. 119-16 = 103, то же не делится на 3 без остатка. значит, осталось не вторая бочка. и т.д. последовательно вычитая количество литров, содержащихся в каждой бочке, найдем, что 119 – 20 = 99 литров. 99 без остатка делится на 3. следовательно, осталась бочка с 20 литрами, а было израсходовано 99 литров удобрений. как было указано выше, эти 99 литров являются тремя условными частями, одна из которых была использована после обеда. таким образом, после обеда было использовано 99/3 = 33 литра удобрений. легко видеть, что такое суммарное количество удобрений содержится в первой и в третьей бочках. 15+18=33. следовательно, до обеда были использованы удобрения из второй, четвертой и последней бочек. 16+19+31=66
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Твір по світовій літературі за твором "айвенго" "ровена і ребека дві різні долі"
я перечитую роман в. скотта «айвенго» і співчуваю красуні, якій не подаровано долею нічого. навіть у коханні вона може тільки втрачати - і втратить. настільки, що прийде цілувати руки переможниці. а річ у тім, що її звуть ребекка, вона донька ісаака з йорка. вона - дівчина з народу, який ненавидять і зневажають із багатьох причин. одна з причин релігійна: юдейка не може бути прийнятою у порядному товаристві, не може розраховувати на шлюб ні з норманом, ні з саксом. їй не піднятися вище від коханки - а це вона вважає падінням. друга причина в тому, що її співвітчизників, не схильних вирішувати проблеми з мечем та списом у руках, великі хазяї ії зневажають як боягузів. нарешті, вона багата. а феодали, що її оточують, і простий ; народ болісно заздрять діловим успіхам ісаака з йорка і не дарують їх його доньці.
проте саме вона і її батько беруть найактивнішу участь у долі головного героя - айвенго. це вони забезпечують його першокласним конем і міцними, красивими лицарськими обладунками, хоча це речі зовсім не дешеві. відомо, що гарний панцир коштував три-чотири хутори з усіма працівниками і начинням. і на руках ребекки буде поранений айвенго, і їй треба буде згадати всі уроки міріам, найкращої лікарки її народу. саме її лікуванню має дякувати син седрика, який залишився живий. його шляхетність спроможеться лише на вдячність. десь я читав, що коханням може стати будь-яке почуття, навіть ненависть, але в жодному разі не вдячність. до того ж кохати іновірку йому і на думку не спаде. храмовник кохає прекрасну єврейку. єврейка кохає шляхетного айвенго. і айвенго кохає величну леді ровену. леді ровена дозволяє себе кохати.
а сама… правда, не можу зрозуміти її ставлення до айвенго. вона нічого не зробила задля нього. щоправда, під час нашого знайомства з нею в домі седрика сакса вона залюбки слухає розповідь про нові подвиги вигнанця айвенго. проте дівчині завжди приємно усвідомлювати, який незвичайний хлопець є її «прихильником». а порушення волі господаря дому їй нічим яе загрожує, бо господар вважас її законною претенденткою на ійський троп і сповнений васальної поваги до неї. щоправда, вона говорить дуже люб’язні слова після проголошення її королевою краси на турнірі. та не вона зцілює його рани і не вона повстає проти батьківської волі і «громадської думки». вона тільки чекає, непорушна, як статуя, спокійна і незворушна навіть під час полону. все працює на неї: і її зовнішність, і традиція їхньої ще дитячої дружби, і релігійна єдність, і впевненість у почуттях айвенго. «тому, хто має, додасться ще, а у бідного відніметься». так воно й сталося. перед тим, як навіки покинути ію, бідна ребекка прийде попрощатися і поцілує руку величній ровені, як це зазвичай повинні були робити переможені на потіху переможцям.