Добрый вечер всем. . вычисли , используя сочетательное и переместительное свойства умножения. (25×5)×4, (4×6)×25, 5×(6×20), 2×(48×5), (20×8)×5, (2×7)×5.

Всем нам знакомо слово"любить". Но часто мы используем его тогда, когда просто хотим выразить, как мы любим что-то из еды, занятия. То есть обозначаем, что главное-это то, что именно тебе приносит удовольствие, что нравится именно тебе. Настоящая же любовь-это когда ты думаешь в первую очередь не о себе...Когда тебе ценно что-то или кто-то так, что не представляешь жизни без этого.Например, это твои родные, самые близкие и по-настоящему любимые люди, ради которых ты на все. Ведь любить-значит уметь жертвовать собой...

Багато чого в житті підлітка визначає відношення батьків до своїх дітей. Вина дорослих в
тому, що вони не хочуть визнати нас повноправними членами свого суспільства. Ніхто
дітей не ображає так часто, як батьки - несправедливими докорами, покараннями, що не
відповідають вчинку, роздратованістю, похмурим виглядом. Дитина довго носить у собі
образу, а в майбутньому така дитина неспроможна одержувати задоволення від життя.
Часто діти бояться батьків. Нестримані, злі, вони не хочуть хоча б частину вини взяти на
себе, стати "громовідводом". Дитина залишається наодинці з бідою. А домашня сварка
підштовхує навіть до самогубства. Та й зарубіжні фільми, що заполонили екран,
підказують, як "краще" це зробити. Коли школа і батьки беруть дитину в облогу, їй вже
бігти нікуди. Це початок кінця.
Частіше за все батьки та дорослі оцінюють нас по тому, як ми вчимося, які оцінки в
щоденнику. Ніби-то це про щось говорить. Знання та освіта не роблять людей кращими:
більшість офіцерів СС мали вищу та середню освіту, але це не спинило їх від скоєння
злочинів.
Сьогодні найбільш поширені конфлікти: не дозволяють одягатися так, як хоче підліток,
забирають гроші, читають листи, карають фізично, принижують, втручаються в особисті
смаки, насильно порушують дружбу і любов. Iнколи справа доходить до справжніх
утисків і знущань, які створюють вдома атмосферу тюрми.
На жаль, школа теж сприяє такій жорстокості, організовуючи її, підбурюючи батьків.
Iнколи і вчителі роблять все, що їм заманеться! Вони можуть дозволити собі образити
учня, а то і вдарити його, відібрати записку чи ще щось зробити. У великого
В.Сухомлинського є такі глибокі і щемливі слова: "Якщо учневі здається, що учитель був
неправий стосовно нього, то значить так воно і є". Та чи багато ми знайдемо вчителів, які
цим керуються? Частіше винен учень. А підліток - максималіст, і якщо не навчився
прикидатись, то дуже швидко буде занесений до списку "важких" чи "дивних".
Як же боротися з цими утисками, хамством, безпардонністю?
В демократичній державі, правовій, яку ми будуємо, найбільш уваги повинно приділятися
правам людини, підлітка.
Домашня і шкільна тиранія - це, як правило, тиранія дрібна. Можливо, хтось скаже, що я
розкриваю не ті проблеми. Дозволю собі не погодитись. Так, вона незначна, коли підлітків
переслідують через дрібниці, але часто - деспотично і жорстоко.
Справді, дрібниці, що прочитали записку, вдарили по потилиці, коли говорив на уроці,
відібрали помаду чи пудру - "які ніжності при нашій бідності...", і що поганого, якщо
зачинили в хаті на весь вихідний: нехай краще читає книги, ніж бігає по вулиці з
"хуліганами".
Все це дрібниці, що не гідні уваги права. Але зібрані разом, вони демонструють ганебне
відношення до особистості, принижують гідність дитини, а це вже категорія юридична.
Гідність оберігається судом.
Але ми в нашому суспільстві не звикли, що юнак чи дівчина можуть звернутися до суду
по захист цього свого найважливішого права. Так, не звикли. Але повинні бути впевнені,
що суд, прокуратура захистять нас, наші гідність і ч