Найди нок (4, 41, 11, 9, 8, 7, 23, 10, 2, 5, 4)

вот этот твор

олександр копиленкоіз збірки «як вони поживають»дивовижна дружба люблю я бродити по лісі, слухати зелений шум дерев, коли здається, що кожне дерево шумить на свій мотив, на свій лад. сосна сухо виспівує вгорі, бо крізь віти її з присвистом пролітає вітер. дуб густо шелестить, наче з металевим гудінням. ніжно, мрійно ворушать своїм листячком осика і ось чому я не пропускаю можливості побувати в лісі у знайомого лісника. там я всі стежки і всі чудові галявинки знаю.приїхав до нього цього літа і був вражений дивовижною дружбою.лісник знайшов лисячу нору, розкопав її і забрав лисенят. одвіз він їх у зоопарк, а собі одного залишив. лисеня стало зовсім ручним, людям на руки, а особливо любило свого господаря. коли вже лисеня підросло, довелося посадити його на цеп у дворі. а щоб собаки його не розірвали — обгородити дротяною сіми знаємо казочку про те, що лисиця впіймала півня і понесла кудись світ за очі, щоб поласувати курятиною. насилу півень обманув ту та відомо ж і те, що ніколи не пропустить лисиця можливості вкрасти курку, особливо взимку.а тут я натрапив на зовсім і повів мене мій знайомий лісник показати своє лисеня. а воно вже й величеньке. кинулося до свого господаря, скавчить стиха, лащиться.за нами вбігло рябеньке кошенятко і вже величенький півень, червоний, мов огонь, хвіст, як віяло.— оце дивіться, нерозлучні друзі, — каже лісник.— з півнем у дружбі? — здивувався я.— ось вийдемо, подивитеся.лісник ще погладив свого вихованця, і ми вийшли із загорожі. стоїмо, дивимося. лисеня лягло біля своєї будки. кошеня притулилося до нього, а півень і собі підійшов і сів з другого боку, щось там сидячи подзьобує.— ну як вам? — питає лісник і сміється. — сам вперше в житті таке спостерігаю. і уявіть собі, коли довго немає півня чи кошеняти, лисеня сумно скавчить, неначе кличе їх. а тільки заявляться, веселішим стає, спокійно собі лежить, як оце й зараз.а півень йому ще й наспівує. а кошеня й ночує з ним у конурі або просто на землі, притулиться і близенько муркотить собітаку дивовижну дружбу спостерігав я.