Объемное сообщение на тему: "воплощение мифологических и религиозно нравственных представлений Китая в храме Неба в Пекине" ​

Модерн (фр. Moderne від лат. Modernus - новий, сучасний) - період розвитку європейського мистецтва на рубежі XIX-XX ст., Що включає різні художні течії і школи, представників яких об'єднувало антиеклектичний рух - прагнення протиставити свою творчість еклектизму попереднього періоду. Звідси назва. Термін "модерн" слід відрізняти від загального сенсу слова "сучасний" і від поняття "сучасне мистецтво", а також від модернізму. Період модерну відносно короткий, має досить чіткі хронологічні межі: від кінця 1880-х рр. до 1914 р Соціальна характеристика модерну суперечлива: мистецька громадськість мріяла про загальне царстві краси, але в реальності вийшов перший суто буржуазний стиль. На виникнення "нового мистецтва" вплинув романтизм у формах національно-романтичного руху, що почався в Європі після наполеонівських війн, і символізм, оформляти в окреме протягом західноєвропейського мистецтва в 1870-1880-і рр. Однак національний романтизм раніше, в 1830-1880-х рр., Сприяв формуванню ідеології історизму та еклектики, а символізм притаманний мистецтву, особливо архітектурі, на всіх етапах розвитку. Тому справжньою основою "нового стилю" слід вважати не ідеологію рубежу століть, а зміну принципів формоутворення, що має більш глибокі внутрішні причини. Рубіж XIX-XX ст. мав значення етапу, завершального грандіозний цикл розвитку європейської культури, що починався ще в пору античності. Багатьом, ймовірно, тоді здавалося, що на їхніх очах створюється зовсім нове мистецтво. "Ми гребінь вставшей хвилі", - писав В. Брюсов. У період модерну відбувалося стрімке переосмислення старих і відкриття нових художніх форм і прийомів, зближення і злиття різних видів і жанрів мистецтва. Художники модерну зухвало ламали звичні норми і межі. Німецьке "Jahrhundertwende" - "поворот сторіч", краще визначає зміст цього періоду, ніж традиційне французьке вираз "fin de siede" (кінець століття).

Дійсно, так само, як і на початку XX століть, на рубежі століть переважав ідеалізм, віра в те, що мистецтво може змінити життя. Художники модерну стали використовувати в своїй творчості різні форми: грецької архаїки, крито-мікенського мистецтва, античної класики, екзотичного мистецтва Китаю та Японії, готики і Ренесансу, мистецтво етрусків і французького рококо. У порівнянні з попереднім періодом еклектики частіше застосовувався принцип, що забезпечує цілісність зовнішніх і внутрішніх, декоративних і конструктивних елементів композиції. Прагнення до такої цілісності і є головна якість мистецтва модерну. У той же самий час різноманіття художніх форм і різних композиційних прийомів, складність перехідної епохи, її короткочасність не дозволили принципом цілісності реалізуватися досить повно у всіх творах. Тому в період модерну існували різні стилістичні течії. У Франції: "флореальное", або ар нуво ("нове мистецтво"), в Австрії і Шотландії - геометричне, у Німеччині близьке французькому ар нуво мистецтво іменували "югендштіль", в Італії - "ліберті", у Польщі - "сецесією".

1 Живопись (работа выполненная в цвете, красками, на плоскости)

Графика (работа выполненная линиями, штрихами, на плоскости без красок)

Скульптура (работа выполненная в объеме путем высекания, лепки, отливки)

Архитектура (искусство создавать здания, сооружения, комплекс сооружений)

2 Изобрази́тельное иску́сство

3 Подлинник – уникальный объект, обладающий определёнными атрибутами, подтверждающими его оригинальность. Данный термин широко используется в искусстве применительно к авторским шедеврам, которые созданы творцами «с чистого листа» и не являются копиями.

4 Воспроизведение картин, рисунков путём фотографии, клише и т. п.

5 Станко́вое искусство — род изобразительных искусств, произведения которых носят самостоятельный характер и не имеют прямого декоративного или утилитарного назначения

В живописи — это картины; в скульптуре — статуи, бюсты, группы, станковые рельефы; в графике — эстампы, станковые рисунки.

термин, которым обозначаются произведения живописи, скульптуры и графики, имеющие самостоятельный характер и (в отличие, например, от произведений монументального искусства (См. Монументальное искусство) или книжной иллюстрации (См. Иллюстрация)) не предназначенные непосредственно для какого-либо сооружения, издания и т.д. Идейно-художественная выразительность произведений С. и. не изменяется в зависимости от места, где они находятся. Термин «С. и.» произошёл от «станка», на котором создаются произведения С. и.; в живописи, например, им является Мольберт. Широкое развитие С. и. получило с эпохи Возрождения и особенно в 19 в.

Объяснение: