Посоветуйте песню про россию, которая до слез прям довести может. из современных исполнителей. как "дагестан-sabine kors" 30 . заранее ))​

есть хорошая песня ,,о той весне",не столь современная(3 года),но трогательная

Музика в кіно, це інструмент, який здатний підкреслити, додати, зіграти не просто роль що акомпанує, а деколи і головну роль! Своєю думкою поділилися Генеральний продюсер і саунд-продюсер Кінокомпанії FRESH PRODUCTION GROUP Юлія Чернявська і Олександр Курій.

- Так яку ж роль грає музика в кіно?

А.К.: Музика в кіно грає найважливішу роль! Вона створює емоційно-сенсаційний простір в часі сприйняття, організовуючи умови для співпереживання, участі нас як глядача, в процесі перегляду фільму. Музика залишає гігантський шлейф емоційного сприйняття, коли ми закінчуємо перегляд того або іншого фільму.

Ю.Ч.: Часто до музики звернені благаючі погляди безлічі учасників знімального процесу. Інколи вона здатна «витягнути» те, що не удається відображувати візуально. За до музики, правильно підібраної пісні і виконавця, можна створити багатошаровість, сформувати той об’єм, який в термінах випуску телевізійного фільму не завжди можна собі дозволити. Тому, в телекіно музика грає одну з найважливіших ролей. Вона не забута, її значення ясне для всіх учасників знімального процесу, але, як правило, про неї умовчують, або мало говорять.

Регулярный музыкальный ритм присущ танцевальной музыке всего мира, профессиональной (композиторской) музыке европы начиная со школы нотр- и позже вплоть до середины xx века, в классической музыке востока — многим жанрам макамо-мугамной традиции, подавляющему большинству жанров популярной и джазовой музыки. ритм конкретного музыкального сочинения чрезвычайно разнообразен и никогда не образуется длительностями одинаковой величины. между длительностями разной величины возникают временны́е отношения. числовые отношения длительностей и пауз в музыке могут быть как кратными (соседние длительности в заданном ряду длительностей выражаются отношениями 1: 2, 1: 3 и т. так и некратными (1: 1,5), и даже нестрого закреплёнными, «иррациональными» (как в музыкальной декламации старинной саэты или в шёнберговском