Вкакие года жил рахманинов, к какому народу он принадлежит?

Сергей Васильевич Рахманинов - родился в 1873 г в Новгородской губернии, а умер в 1943 году в США. То есть можно сказать, что родился он во второй половине 19 века, а умер в середине 20 века. 
Его родители были дворяне. Всю свою жизнь и становление творчества он провёл в России, но после революции уехал в Швецию, а потом в Нью-Йорк. Он любил Россию, но не смог ужиться с новым советским правительством. Поэтому, в душе он был Русским Человеком, но проживал в Америке. И всё время во время ВОВ давал концерты и все деньги перечислял в Красную Армию и на оборону Советского Союза. Мне кажется, принадлежал он к истинно русскому народу - с его душой и музыкой! )))

Воспитанием Серея Прокофьева сначала занималась его мать, Мария Григорьевна, которая была хорошей пианисткой. Она происходила из крепостных Шереметевых, где с самого раннего детства учили, театральным искусствам и музыке. 

Мальчик начал заниматься музыкой с пяти лет и уже тогда проявлял интерес к сочинительству. Мать записывала сочинённые им пьесы: рондо, вальсы, песенки, «Индийский галоп». В возрасте девяти—десяти лет мальчик-композитор написал две оперы: «Великан» и «На пустынных островах». В 1902—1903 годах брал частные уроки теории и композиции у Р. М. Глиэра.

В 13 лет (1904 г.) Прокофьев поступил в Петербургскую консерваторию; занимался композицией у А. К. Лядова, а инструментовкой — у Н. А. Римского-Корсакова.

Окончил консерваторию в 18 лет (1909 г.) как композитор, после чего вновь поступил в неё уже по классу фортепиано. Если диплом композитора, по собственным словам Прокофьева, был «плохого качества» (отношения с педагогами у него не сложились), то окончание консерватории в 1914 г. как пианиста оказалось блестящим — ему была присуждена премия Антона Рубинштейна и выдан диплом с отличием.

Дружба – надзвичайно важлива частина нашого життя. Дружба — це спілкування, підтримка, симпатія, турбота тощо. Наше життя було б нудним без друзів, розмов з ними, жартів, обміну думками. Якщо ви маєте справжнього друга, ви можете покластися на нього, а він — на вас. Друг ніколи не зрадить, не залишить у біді, він завжди вислухає і до . Я тішуся з того, що в мене є справжній друг. Його звати Максим. Він високий, має темне волосся і сірі очі. Йому 16 років, він мій однокласник. У Максима є здібності до фізики, математики та інших природничих наук. У нього також є багато хобі, таких як дайвінг та подорожі. Він може годинами розмовляти про свої пригоди і досягнення. Нещодавно він був у Єгипті і занурювався там в дуже цікавих місцях, наприклад, в місцях корабельних аварій. Я навіть не можу уявити, як це було цікаво. Максим сказав, що це були незабутні враження. Максим завжди готовий до , і намагається робити все можливе, щоб до іншим людям. Він допомагає не лише однокласникам, друзям і родичам, але і незнайомим людям. Одного разу дівчинку на вулиці вкусив собака, і Максим допоміг їй дістатися до лікарні і потрапити на прийом до лікаря. Він намагається допомагати всім і скрізь. І я дуже пишаюся ним. Ми з Максимом багато часу проводимо разом. Ми граємо в теніс, баскетбол, футбол. Крім того, ми любимо подорожувати. Нещодавно ми ходили в піший похід по Карпатам. Чесно кажучи, це була не легка прогулянка, а справжнє випробовування характеру. В цьому поході було багато труднощів. Наприклад, швидкозмінна погода в горах, сильна злива, гроза, блискавка, і це далеко не все. Одного разу, коли ми піднімалися на Говерлу, найвищу гору Карпат, деяки люди з нашої туристичної групи були готові кинути все і повернутися до табору. Гроза дуже налякала їх. Але Максим підтримав їх і підбадьорив, і внаслідок цього уся наша група підкорила цю гору! Коли ми стояли на вершині, ми були такі щасливі! Це був важкий, але захоплюючий досвід. Я вважаю, що після цієї подорожі наша дружба з Максимом стала ще сильнішою. Я б хотів, щоб він був моїм найкращим другом все життя.        Объяснение: