Какой композитор под впечатлением выставки художника и архитектора виктора гартмана, отобразил в музыке содержание его картин, рисунков и архитектурных проектов?

Народився Микола Віталійович Лисенко 22 березня 1842 року в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської області. Батько, Віталій Романович Лисенко, офіцер орденського кірасирського полку, був людиною освіченою, з передовими поглядами на розвиток суспільства, глибоко знав і любив літературу, народну творчість. Мати, Ольга Єреміївна, походила з полтавського поміщицького роду Луценків. Навчалася вона в петербурзькому Смольному інституті шляхетних дівчат. Аристократичне виховання наклало свій відбиток на все подальше життя Ольги Єреміївни, вигранивши її характер та світогляд. Розмовляла вона виключно французькою мовою, в усьому намагаючись створити таку атмосферу, яка б не мала навіть натяку на щось народне, українське. Село Гриньки належало двоюрідному дядькові Ольги Єреміївни, поміщикові М.Булюбашу, у якого вона виховувалася. Він надзвичайно любив свою племінницю, а народження Миколи стало для нього справжньою радістю. Тут, у Гриньках, як згадував пізніше М.Старицький, над М.Лисенком "...зіткнулись два цілком протилежних і навіть ворожих впливи з одного боку - французька мова, манери і аристократична манірність (мати й гувернантка), з другого боку - українська мова... пестощі і зайва простота манер. Перша сторона переслідувала не тільки простонародне слово, але навіть і російське, забороняючи всякі зносини з "пейзанами", а друга, навпаки, заохочувала всяку простоту, зацікавлювала розум і фантазію дитини казками народними та піснями, а вечорами відпускала весь полк служниць для забав з паничем звичайно, забави ці в різноманітних народних іграх. Протести матері тут були безсилими, і вперта наполегливість і сльози дитини, які енергійно підтримувала обожнююча свого внука бабуся (М.В.Булюбаш), переважали протести, тим більше, що і батько став на сторону тітки". У такому середовищі, серед таких людей і виростав майбутній композитор. Але саме народна стихія, культура і побут народжували у серці малого Миколи невгасиму любов до рідної пісні, мови, мистецтва. У 1852 році хлопця відвезли до Києва в пансіон Вейля, звідки він, провчившись усього декілька місяців, переходить до іншого - пансіону француза Гедуена. У цьому закладі музика займала не останнє місце у вихованні та навчанні. Одинадцятирічний хлопчина показав себе майже одразу як у здібностях, так і в старанності. Літні канікули Микола завжди проводив у рідному селі. На той час туди приїжджав з Полтавської гімназії і Михайло Старицький, троюрідний брат М.Лисенка. Це товаришування зіграло свою благодатну роль у подальшому житті обох велетів нашої культури. Після закінчення пансіону Миколу віддають до 2-ї Харківської гімназії. У 1859 році Микола Віталійович вступає на природничий факультет Харківського університету. Провчившись у ньому всього один рік, він разом з батьками перебирається до Києва. Навчання в університеті, який він успішно закінчив у 1865 році, М.Лисенко вдало поєднував з заняттями музикою, яка все більше і більше захоплювала його. У цей же час він багато пише, притому звертається не лише до дрібних інструментальних жанрів, але й до музично-драматичних творів.

Вы видите, меня светит солнце? Это заставляет меня чувствовать себя таким свободным, таким живым. Это заставляет меня хотеть выжить. И небо, оно заставляет меня чувствовать себя так высоко. Плохие времена проходят мимо меня, Потому что сегодня будет более яркий день. Ты чувствуешь солнечный свет? Это скрасит твой день? Разве ты не чувствуешь, что иногда тебе просто нужно бежать. Дотянись до солнечного света, забудь о дожде. Просто подумай о хороших временах, и они вернутся снова. Без тебя мне нечего делать. Ты тоже чувствуешь солнечный свет? Он проходит Это заставляет меня чувствовать себя совершенно новым. Когда ты здесь, Я хочу, чтобы ты всегда был рядом, Потому что все так ясно, и сегодня будет более яркий день. Ты чувствуешь солнечный свет? Это скрасит твой день? Разве вы не чувствуете, что иногда вам просто нужно убежать. Дотянуться до солнечного света, забыть о дожде. Просто подумайте о хороших временах, и они вернутся снова. облака уходят, ты чувствуешь это? Ты можешь почувствовать это? Ты можешь почувствовать это? Ты можешь почувствовать это? Вы чувствуете солнечный свет? Это скрасит твой день? Разве вы не чувствуете, что иногда вам просто нужно убежать. Достигните солнечного света, забудьте о дожде. Просто подумайте о хороших временах, и они вернутся снова.