Нужно написать краткий отзыв о творчестве мусоргского

Модест Петрович Мусоргский (1839 - 1881) – великий русский композитор. Родился Мусоргский в Псковской губернии, в имении родителей. Игре на фортепиано в своей биографии Мусоргский обучался у Герке. Учился анализировать, критиковать произведения, а также читать партитуры в кружке Балакирева. В 1852 году впервые в биографии Мусоргского была опубликована его пьеса. А первое произведение представлено широкой публике в 1860. После этого композитор сочинил несколько романсов. Однако наиболее известен благодаря опере «Борис Годунов». Вскоре после представления оперы в Мариинском театре, она стала знаменитой. Через 22 года пьеса была переписана Римским-Корсаковым, а после снова представлена зрителям, получила вторую жизнь. С 1875 года Мусоргский работает над операми «Хованщина», «Сорочинская ярмарка». Среди других произведения Мусоргского наиболее известны: «Калистрат», «Сиротка», «Картинки с выставки», «Детская», «Без солнца», «Песни и пляски смерти». Злоупотребление алкоголем в последнее десятилетие биографии Мусоргского сильно подорвало его здоровье. После обострения, приступа «белой горячки» был помещен в военный госпиталь, где и скончался в марте 1881 года.Умер 28 марта 1881 г. в Петербурге, находясь в полной нищете.

"Лучче ж би потятим бути,

аніж полоненим бути".

"Слово..."

Кожний народ має свої погляди на моральні якості людини. Ці погляди передаються з покоління в покоління, шліфуються і збагачуються. Одним із найбільших скарбів українського народу є середньовічна поема "Слово о полку Ігоревім". Наш народ може пишатися своїми літературними і мистецькими традиціями, адже "Слово..." — це єдина пам'ятка Київської Русі, яка здобула всесвітню славу.

З поеми ми дізнаємося про життя українського народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу із зовнішніми ворогами і внутрішніми феодальними чварами. У творі невідомий автор змалював героїчних захисників Руської землі, які в XII столітті вели боротьбу з половцями.

Автор із любов'ю зобразив наших героїчних предків. Перед нами виразно виростають мужні постаті, які однаково впевнено тримали в руках спис і рало. Як же треба було любити рідну землю і її народ, щоб створити такі образи!

Серед усіх персонажів твору виразно виділяється хоробрий князь Ігор Святославич. Читаючи твір, ми уявляємо його на чолі відважної дружини, яка вирушила у похід проти ворогів.

Новгород-Сіверський князь із перших рядків поеми постає перед нами як патріот: він мужньо боронить рідну землю від найзапеклішого ворога — половців. Своїм найсвятішим обов'язком Ігор вважає захист батьківщини. Він готовий віддати життя за ЇЇ свободу:

"Сповнившись ратного духу,

він навів свої хоробрі полки

на землю Половецькую

за землю Руськую".

Князь Ігор — вірний син Руської землі. Потрапивши у полон, він не втрачає надії повернутись на батьківщину, навіть подумки долає перешкоди:

"Ігор спить,

Ігор не спить,

Ігор мислю поля мірить

од великого Дону

до малого Дінця".

Такими ж вірними патріотами рідної землі були і його воїни. Вони готові віддати життя за честь батьківщини. Тому рішуче і відважно дві доби б'ються вони з кочівниками.

Ігор — безстрашний і рішучий. Ці його риси найповніше розкриваються перед початком походу на половців. Він не зважає на віщування природи, а прагне досягти своєї мети. У бою Ігор поводиться як мужній і хоробрий воїн. Моральною і фізичною силою князів Ігоря і Всеволода захоплюються і сам автор, і київський князь Святослав, який говорить: "Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в смілості загартовані".

Благородство штовхає Ігоря на до Всеволоду, адже князь розуміє, як потрібні в бою взаємодо взаємовиручка: "Ігор полки завертає, жаль бо йому милого брата Всеволода".

Але поряд із позитивними рисами Ігор має і вади. Честолюбство і нерозсудливість стали причиною поразки. Адже він виступив у похід сам, не порадившись ні з ким, навіть із київським князем. Самовпевненість і нехтування попередженням природи дорого обійшлися руському війську, про що у творі говориться так: "Ігоря хороброго полку — не воскресити!" Отже, прославляючи мужність і патріотизм князя Ігоря, автор засуджує його легковажність, честолюбство, підкреслюючи, що тільки спільними зусиллями русичів можна подолати ворога.

Більше восьмисот років минуло з часу написання "Слова о полку Ігоревім", а воно живе і хвилює серця людей.

Після знайомства з образом Ігоря у мене з'явилося переконання у непоборності народу, який має таких мужніх захисників. Образ Ігоря близький мені своїм глибоким патріотизмом, відданістю рідній землі, незламністю і відвагою

Ру́сская револю́ция 1905 го́да, или Первая русская революция — название событий, происходивших в период с января 1905 по июнь 1907 г. в Российской империи.

Толчком к началу массовых выступлений под политическими лозунгами стало «Кровавое воскресенье» — расстрел императорскими войсками в Санкт-Петербурге мирной демонстрации рабочих во главе со священником Георгием Гапоном 9 (22) января 1905. В этот период стачечное движение приняло особенно широкий размах, в армии и на флоте произошли волнения и восстания, что вылилось в массовые выступления против монархии.

Итогом выступлений стала октроированная конституция — Манифест 17 октября 1905 года, даровавший гражданские свободы на началах неприкосновенности личности, свободы совести, слова, собраний и союзов. Был учреждён Парламент, состоящий из Государственного Совета и Государственной Думы. За революцией последовала реакция: так называемый «Третьеиюньский переворот» от 3 (16) июня 1907. Были изменены правила выборов в Государственную думу для увеличения числа лояльных монархии депутатов; власти на местах не соблюдали декларированные в Манифесте 17 октября 1905 года свободы; наиболее существенный для большинства населения страны аграрный вопрос не был решён.

Таким образом, социальное напряжение, вызвавшее Первую русскую революцию, не было полностью разрешено, что определило предпосылки для последующего революционного выступления 1917 года.