Очем рассказывает музыкальный образ. без плагиата.

Он может рассказывать
о разных чуствах
о разных персонажах сказок и других литературных и изобразительных произведениях

Совершенно особое место в творчестве шуберта занимает жанр фортепианной сонаты. начиная с 1815 года, работа композитора в этой области протекала непрерывно до самого последнего года его жизни, когда были созданы 3 большие сонаты. в большинстве шубертовских сонат раскрывается лирическое содержание. но это не обобщенная лирика венских классиков. подобно другим романтикам, шуберт индивидуализирует лирические образы, насыщает их тонким психологизмом. его герой – поэт и мечтатель с богатым и сложным внутренним миром, с частой сменой настроений. шубертовская соната стоит особняком как по отношению к большинству сонат бетховена, так и в сравнении с произведениями более поздних романтиков. это соната лирико-жанровая, с повествовательным характером развития и песенным тематизмом. сонатный жанр приобретает характерные для творчества шуберта особенности: если в классической сонате традиционным был контраст активной главной темы с более лирической побочной. у шуберта эти темы значительно сближаются, не столько контрастируя, сколько взаимодополняя друг друга. главная тема тоже становится лирической, более мягкой, песенно закругленной и неторопливой (аllegro moderato, moderato); в результате иным становится и соотношение частей сонатного цикла. вместо традиционного классического контраста быстрой, энергичной 1-й части и медленной лирической 2-й, дается сочетание двух лирических частей в умеренном движении; в сонатных разработках господствует не борьба конфликтных начал с мотивным развитием отдельных элементов тем, а прием варьирования. основные темы экспозиции в разработках сохраняют свою цельность, редко дробятся на отдельные мотивы. характерна тональная устойчивость довольно крупных разделов; сонатные репризы у шуберта редко содержат значительные изменения; оригинальная особенность шубертовских менуэтов и скерцо – их одинаковая близость к вальсу. финалы сонат обычно носят лирический или лирико-жанровый характер; порядок следования частей в сонатах шуберта более традиционен, чем у бетховена. на втором месте всегда медленная часть, за которой следуют менуэт или скерцо (в 4х-частных циклах) и затем финал. в отличие от бетховена, шуберт никогда не писал 2х-частных сонат. ярким примером шубертовской сонаты является соната a-dur ор.120, возникшая, вероятно, летом 1819 года, когда шуберт вместе с фоглем совершил поездку в верхнюю австрию. это одно из наиболее жизнерадостных, поэтичных сочинений композитора: во всех частях господствует светлое настроение..

Франц Петер Шуберт — австрійський композитор, один з основоположників романтизму в музиці, автор близько 600 вокальних композицій, дев’яти симфоній, а також великої кількості камерної та сольної фортепіанної музики. Народився Шуберт 31 січня 1797 в передмісті Відня в багатодітній родині. З дитинства захоплювався музикою: він грав на скрипці, фортепіано. З шести років він навчався в парафіяльній школі Ліхтенталь. З семи років він брав уроки гри на органі у капельмейстера Ліхтентальської церкви. У 1808-1812 Франц співав в імператорській Придворної капелі під керівництвом видатного віденського композитора і педагога Антоніо Сальєрі, який, звернувши увагу на талант хлопчика, почав навчати його основам композиції. До 17 років Шуберт уже був автором фортепіанних п’єс, вокальних мініатюр, струнних квартетів, симфонії і опери «Замок диявола». Працюючи помічником вчителя в школі свого батька (1814-18), Шуберт продовжував інтенсивно складати. Першу популярність композитор Шуберт відчув в 1816 році після написання балади «Лісовий цар». Подальша творчість Шуберта ще більш розкрила його мелодійний талант. Особливо відзначені пісні, симфонії Шуберта з збірок «Прекрасна мельничиха», «Зимовий шлях». «Серенада» Шуберта зі збірки «Лебедина пісня», а також пісні «Притулок», «Біля моря» здобули світову популярність. Деякі твори, наприклад, незакінчена симфонія Шуберта (сі мінор), велика симфонія і інші, є продовженням музики Бетховена. Великий композитор написав близько 600 композицій. Вальси Шуберта складають велику частку серед 400 танців, написаних для гри на фортепіано в 4 руки. Не дивлячись на це, майже все життя Франц Шуберт відчував брак коштів. У 1820-х роках у Шуберта почалися проблеми зі здоров’ям. У грудні 1822 року композитор захворів, але після перебування в лікарні восени 1823 року його здоров’я покращилося. З 1826 по 1828 роки Шуберт жив у Відні, за винятком короткого перебування в Граці. 26 березня 1828 року Шуберт дав свій єдиний публічний концерт, який мав великий успіх. Тим часом були надруковані його численні пісні і фортепіанні твори. Помер Шуберт 19 листопада 1828 року на 32 році життя від тифу після двотижневої лихоманки.