Что составляет область языка музыкального

ЧТО МЫ ОТНОСИМ К МУЗЫКАЛЬНОМУ ЯЗЫКУ? ЭТО:

--ИНТОНАЦИЯ, КОТОРАЯ ПОНЯТЬ МУЗЫКУ,ВЫЯВЛЯЕТ ОТТЕНКИ ВНУТРЕННЕГО МИРА ЧЕЛОВЕКА

--мелодия - ДУША МУЗЫКИ. ИМЕННО С ОПРЕДЕЛЕНИЯ ХАРАКТЕРА МЕЛОДИИ НАЧИНАЕТСЯ ПОНИМАНИЕ МУЗЫКАЛЬНОГО ОБРАЗА;

--ФОРМА. РИТМ, ЛАД, ТЕМП, ТЕМБР, РЕГИСТР, ДИНАМИКА И Т.Д.

ХАРАКТЕРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ "3 КИТОВ", НО МУЗЫКА СКЛАДЫВАЕТСЯ НЕ ТОЛЬКО ИЗ ПЕСЕН, МАРШЕЙ И ТАНЦЕВ. ЕСТЬ МУЗЫКА И БОЛЕЕ СЛОЖНАЯ, КОТОРАЯ СВОИМИ КОРНЯМИ УХОДИТ В 3 ОСНОВНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ СФЕРЫ МУЗЫКИ-- ПЕСЕННОСТЬ, ТАНЦЕВАЛЬНОСТЬ И МАРШЕВОСТЬ.

"Лучче ж би потятим бути,

аніж полоненим бути".

"Слово..."

Кожний народ має свої погляди на моральні якості людини. Ці погляди передаються з покоління в покоління, шліфуються і збагачуються. Одним із найбільших скарбів українського народу є середньовічна поема "Слово о полку Ігоревім". Наш народ може пишатися своїми літературними і мистецькими традиціями, адже "Слово..." — це єдина пам'ятка Київської Русі, яка здобула всесвітню славу.

З поеми ми дізнаємося про життя українського народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу із зовнішніми ворогами і внутрішніми феодальними чварами. У творі невідомий автор змалював героїчних захисників Руської землі, які в XII столітті вели боротьбу з половцями.

Автор із любов'ю зобразив наших героїчних предків. Перед нами виразно виростають мужні постаті, які однаково впевнено тримали в руках спис і рало. Як же треба було любити рідну землю і її народ, щоб створити такі образи!

Серед усіх персонажів твору виразно виділяється хоробрий князь Ігор Святославич. Читаючи твір, ми уявляємо його на чолі відважної дружини, яка вирушила у похід проти ворогів.

Новгород-Сіверський князь із перших рядків поеми постає перед нами як патріот: він мужньо боронить рідну землю від найзапеклішого ворога — половців. Своїм найсвятішим обов'язком Ігор вважає захист батьківщини. Він готовий віддати життя за ЇЇ свободу:

"Сповнившись ратного духу,

він навів свої хоробрі полки

на землю Половецькую

за землю Руськую".

Князь Ігор — вірний син Руської землі. Потрапивши у полон, він не втрачає надії повернутись на батьківщину, навіть подумки долає перешкоди:

"Ігор спить,

Ігор не спить,

Ігор мислю поля мірить

од великого Дону

до малого Дінця".

Такими ж вірними патріотами рідної землі були і його воїни. Вони готові віддати життя за честь батьківщини. Тому рішуче і відважно дві доби б'ються вони з кочівниками.

Ігор — безстрашний і рішучий. Ці його риси найповніше розкриваються перед початком походу на половців. Він не зважає на віщування природи, а прагне досягти своєї мети. У бою Ігор поводиться як мужній і хоробрий воїн. Моральною і фізичною силою князів Ігоря і Всеволода захоплюються і сам автор, і київський князь Святослав, який говорить: "Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в смілості загартовані".

Благородство штовхає Ігоря на до Всеволоду, адже князь розуміє, як потрібні в бою взаємодо взаємовиручка: "Ігор полки завертає, жаль бо йому милого брата Всеволода".

Але поряд із позитивними рисами Ігор має і вади. Честолюбство і нерозсудливість стали причиною поразки. Адже він виступив у похід сам, не порадившись ні з ким, навіть із київським князем. Самовпевненість і нехтування попередженням природи дорого обійшлися руському війську, про що у творі говориться так: "Ігоря хороброго полку — не воскресити!" Отже, прославляючи мужність і патріотизм князя Ігоря, автор засуджує його легковажність, честолюбство, підкреслюючи, що тільки спільними зусиллями русичів можна подолати ворога.

Більше восьмисот років минуло з часу написання "Слова о полку Ігоревім", а воно живе і хвилює серця людей.

Після знайомства з образом Ігоря у мене з'явилося переконання у непоборності народу, який має таких мужніх захисників. Образ Ігоря близький мені своїм глибоким патріотизмом, відданістю рідній землі, незламністю і відвагою

Все мы знаем, что солнце – главное небесное светило, которое дает тепло, свет и жизнь. Во все времена его почитали. В его образе с древних пор представляли различных богов. Слишком много света и солнца не бывает ни в людских сердцах, ни в жизни, ни на полотнах. 

Например, если мы обратимся к творчеству Винсента Ван Гога, то заметим, что цвет – это его большая страсть. Экспрессия, искрящийся, чистый солнечный свет, который заливает все вокруг и проникает в самую сущность окружающего мира, является для него целью жизни. Чтобы найти максимальный свет, художник даже переселялся на юг Франции. Это привело к нахождению самого солнечного образа в природе – подсолнуха. Этюды Ван Гога уже много десятилетий дарят удивительный свет почитателям его творчества. Автор называл эти произведения «симфонией синего и желтого» . 

Еще хочется отметить картину В. Цыплакова «Мороз и солнце» . Когда я ее увидел, она меня очень впечатлила. Название картины повторяет начало стихотворения известного русского поэта А. С. Пушкина «Зимнее утро» . Да и само описание зимнего пейзажа в стихотворении прекрасно характеризует то, что на полотне запечатлел художник. На картине все просто: крестьянин на санях, в которые запряжена темная лошадь, едет в деревню. Возможно, он ездил за дровами в лес или был в городе, а может – в соседнем селе. Дорога на картине угадывается лишь по синеватым теням. Слева – деревенские дома, на заднем плане – просторы заснеженных полей. Хотя предметов на картине немного, но мы видим, что это зимний солнечный день. Снег искрится на солнце так, что глазам даже больно смотреть. Художник при солнца передает здесь очень морозный день. Русская зимняя природа благодаря этому кажется величественной. Картина наполнена солнцем и светом. Но это лишь один из примеров… 

Также очень часто в живописи используется образ огня. Огонь является одной из основных стихий, символом Бога и Духа, торжества жизни и света над смертью и мраком, всеобщего очищения. Огонь – это антипод воды. На картинах он присутствует в полной мере. Это поистине мистико-философский символ. Если обратиться к древнегреческим мифам, то мы видим, что огонь – первоисточник всего сущего, символ познания и движения. В нашем сознании этот образ также связан с адскими муками. Этот мир опустошения и страстей, порочной добродетели и добродетельного порока мы можем увидеть в картинах, например, Э. Шклярского, а также у многих известных классических художников. 

Если взять во внимание современное художественное искусство, то ярким примером образа огня в живописи можно назвать его выставку картин «Огонь, иди со мной» . Все произведения здесь посвящены пламенной сущности красного цвета. При этом качество поверхности холста благодаря масляной живописи становится «зеркальным» . Это заставляет не просто пассивно наблюдать, а находить интерпретации собственному восприятию. 

Итак, образы огня и солнца в живописи были и остаются вечными, а символика их очень богата. Поэтому художники всех времен не обходили эту тему стороной.