Вопросы для отрывка оперы арии владимира дубровского

Роман «Дубровский» -- это роман о молодом человеке, который решает отомстить за несправедливое оскорбление своего отца.
Владимир Андреевич Дубровский 23 года, молодой человек, имеющий хорошее образование, служивший корнетом в гвардии. Узнав о незаконном лишение его отца родового имения, становится разбойником, но и тут Дубровский проявляет благородство, ни одного убийства на счету Дубровского не было. Несмотря на то, что Владимир Андреевич решил отомстить Троекурову, он никогда (в отличие от своего противника) не опускался до такой низости, как вредить своему обидчику.

Это благородный, великодушный, умеющий любить молодой человек. Он отказывается от «кровавой» мести, полюбив дочь своего врага – Машу: «Я понял, что дом, где обитаете вы, священен, что ни единое существо, связанное с вами узами крови, не подлежит моему проклятию. Я отказался от мщения, как от безумства» .
Из всего этого можно сделать вывод, что он был ранимым, искренним, добрым, заботливым человеком. Мне понравился этот герой с его горячим характером.

1.Все главные герои из оперы Иван Сусанин: Иван Сусанин - сельский крестьянин, Антонида - дочь Ивана Сусанина, Ваня - приемный сын Ивана Сусанина, Богдан Собинин - ополченец (жених Антониды), Русский воин, Польский гонец Сигизмунд - польский король, Хор крестьян и крестьянок, хор ополченцев, хор польских паненок и рыцарей, балет польских панов и паненок

2.Опера «Иван Сусанин» - яркий образец героической народной музыкальной драмы. В основу оперы положено действительное историческое событие – патриотический подвиг крестьянина села Домнино, совершенный в начале 1613г. Иван Сусанин, которого поляки пытались сделать своим проводником, завел захватчиков в глухой лес и погубил их, погибнув при этом сам.

В русской литературе и искусстве тема Сусанина разрабатывалась и до Глинки. На этот сюжет была написана опера Кавоса, поэт Рылеев написал стихотворную думу «Иван Сусанин» . В момент создания опера Глинки называлась «Жизнь за царя» - либретто барона Розена. Опера была поставлена в 1836 г. .

Объяснение:

Не сильно уверенна, но может тебе подойдет

Постімпресіонізм / Post-Impressionism - термін, який запровадив британський арт-критик Роджер Фрай / Roger Fry у 1914 році, щоб описати період в європейському мистецтві після імпресіонізму Моне. Джон Рівалд - один із перших істориків-мистецтвознавців - визначив часові рамки для цього напряму: з 1886 по 1892 рік.

Видатні митці напряму: Вінсент ван Гог / Vincent van Gogh (1853-1890), Поль Ґоґен / Paul Gauguin (1848-1903), Поль Сезанн / Paul Cezanne (1839-1906), Джорд Сера / Georges Seurat (1859-1891)

Постімпресіонізм (франц

postimpressionisme) - загальний термін, що охоплює вид мистецтва, яке, власне, і приймає і відкидає деякі принципи імпресіонізму. Початок постімпресіонізму збігається з кризою імпресіонізму в 80-х рр. . XIX століття. У цей час відбулася остання виставка імпресіоністів і був опублікований «Маніфест символізму» (1886) французького поета Ж. Мореаса.

Майже всі постімпресіоністи раніше примикали до імпресіонізму. Поступово художники стали шукати нові засоби для вираження не миттєвого і того, що минає в житті - фіксації однієї миті, що властиво імпресіонізму, а для втілення якихось тривалих станів прекрасного - духовних і матеріальних.

Особливістю постімпресіонізму в порівнянні з іншими видами мистецтв став взаємний вплив напрямків та індивідуальних творчих систем. Так, П. Сезанн і Ж. Сера намагалися відновити почуття порядку, не властивої імпресіонізму, - відобразити стійкість і матеріальність навколишнього світу. Голландський художник В. Ван Гог, прагнучи відобразити на полотні прості емоції і вийшовши на надчуттєву виразність форми та кольору, передбачив появу експресіонізму.

Імпресіонізм

Імпресіонізм (фр. impressionisme, від impression - враження) - художній стиль у мистецтві останньої третини XIX - початку XX ст. , що зробив величезний вплив на все наступне мистецтво. Представники його прагнули передати безпосереднє враження від навколишнього світу, мінливі стани природи. Імпресіонізм зародився в 1860-х роках у Франції, коли художники внесли в живопис різноманіття і складність міського побуту, свіжість і безпосередність сприйняття світу. Для їхніх добутків характерне зображення випадкових ситуацій, сміливість композиційних рішень, що здається неврівноваженість, фрагментарність композиції, несподівані точки зору, ракурси, зрізи фігур рамою. Родинне мальовничому імпресіонізму різноманіття нюансів почуттів і настроїв виявляється в поезії і музиці

В другій половині минулого століття