ответьте на вопросы музыка 7-ой класс 1. представляем какой страны является михаил огинский ? и назовите самое известное произведение 2. что такое полонез ? 3. охарактеризуйте главного героя оперы " шах исмаил "исмаила и аслан шаха 4. в каком году и кем был написан "девичья башня " кто является автором либрето ? 5. представляем какой страны является иаган страус и так-же кто в азербайджане написал романтическую вальс-поэму ? 6. кто автор чернушка , перечислите главных героев этого произведения и назовите авторов 7. как называли слугу аскура ? 8. кто является автором аратории " гарабах гиякяртячи " и из какой части она состоит ? 9. чем закончилась оперетта узеира гаджибекова аршин малалан ? 10. на основе какого произведения написана опера севиль ? и на основе какого мугама написана песня севиль ?

Красота — одна из самых субъективных и переменчивых категорий. То, что всего несколько лет назад было эталоном женской привлекательности, сегодня уже не просто не является таковым, но даже может показаться вызывающим и неуместным. Как менялись представления о красоте в разные эпохи? И что станет эталоном в ближайшем будущем? Попробуем разобраться.

Настоящими красавицами в Древнем Египте считались девушки с длинными и прямыми тёмными волосами, обрамляющими лицо. Об этом свидетельствуют и многочисленные изображения египтян, которые дошли до наших дней. Тогда же, кстати, появилось и первое подобие косметики: египтянки первыми научились наносить чёрную краску вокруг глаз, чтобы придать взгляду выразительность.

Древняя Греция во главу угла ставила всё мужское, и даже женская красота не сталаисключением. Идеальным считалось мужское тело, и поэтому женщины в Древней Греции очень часто стыдились своих форм, а к своему телу относились как к «неудачной копии мужчины». С изменением мышления изменились и эталоны красоты.

В этот период женщины считались воплощением добродетели и часто были отделены от мужчин, как в обществе, так и дома. Поведение и внешний вид женщины отражал статус её мужа. Именно поэтому на первый план в Эпоху Возрождения выходят те черты внешности, которые подчёркивают женственность и утонченность.

В викторианском обществе смена идеалов красоты была тесно связана с изменением ценностей, которые пропагандировались тогда в обществе: хозяйственность, семья и материнство. Эти добродетели воплощала собой королева Виктория, в честь которой и получила название эта эпоха. Тогда в моду вошли корсеты, которые делали талию тонкой, а фигуру женщины — похожей на песочные часы.

В этот период женщины в США, получив право голоса, почувствовали равноправие и свободу. В моду вошла внешность, которая сочетает в себе и мужские, и женские черты — так называемая андрогинность: дамы стремились визуально сделать талию ниже и предпочитали бюстгальтеры, которые сплющивали грудь.

В это время в Голливуде был принят этический кодекс, который накладывал ограничения на роли в кино для женщин. Женственность и пышность форм снова вошла в моду: ярчайший пример воплощения женской красоты той эпохи — известная актриса Мерилин Монро.

За последующие 10 лет стандарты красоты вновь успели перевернуться кардинально. В 60-е годы в обществе зародились феминистические настроения, а в моду вошли мини-юбки и А-силуэты в одежде. Пышные женственные формы отошли на второй план, уступив место 

Модным увлечением многих женщин в 1980-е годы была аэробика. Девушки начали заниматься спортом, чтобы быть в хорошей форме. Вместе с их взглядами менялся и типаж внешности, считавшейся идеальной — все девушки стремились быть похожими на супермоделей. Одним из эталонов красоты того времени стала Синди Кроуфорд: высокая, стройная, спортивная, и при этом полногрудая.худосочности и угловатости. и так далее

Вибач

Там найголовніші речення вибереш.

Объяснение:

Народився 1751 року в Глухові. Початкову музичну освіту здобув у Глухівській співацькій школі, яка готувала співаків для придворної хорової капели в Петербурзі. У юному віці його вирізнили з-поміж однолітків за сильний голос і музикальність і забрали до Петербурга в хорову капелу, де він навчався у керівника капели, італійського композитора, аранжувальника Бальдассаре Галуппі.

з вихованців Глухівської співацької школи.

В останні роки життя Бортнянський працював над підготовкою до видання повного зібрання своїх творів, у яке він вклав майже всі свої кошти, але так і не побачив його. Композиторові вдалося лише видати кращі зі своїх хорових концертів, написаних у молодості, як "Духовні концерти на чотири голоси, створені і знову виправлені Д. Бортнянським". Бортнянський помер 1825 року в Петербурзі, а повне зібрання його творів у 10 томах вийшло лише 1882 року за редакцією П. Чайковського.

Серед професіональних композиторів найбільше вславилися вихованці школи М. Березовський, Д. Бортнянський та А. Ведель, найвизначніші представники українського та російського музичного мистецтва другої половини XVIII-початку XIX століття. Перші два потрапили з Глухівської школи до Петербурзької придворної співацької капели, пізніше їх, як найкращих учнів, було направлено на навчання до Італії. Березовський після тривалих складних випробувань був удостоєний звання академіка-композитора славетної у той час Болонської академії музики.

Артем Ведель працював у Москві керівником церковного хору. Та найбільш тривалий і гучний успіх мав як композитор, хоровий диригент і педагог Дмитро Бортнянський. Природа наділила його талантом, працелюбністю та доброю вдачею, що сприяли йому у зростанні в сповненому інтриг дворі російських імператорів.

Інструментальна музика Бортнянського мала великий успіх ще в Італії, де в театрах Болоньї, Венеції, Рима й Неаполя ставилися його опери "Алкід", "Креонт", "Квінт Фабій". В них композитор, йдучи слідами своїх видатних вчителів — композиторів Галуппі, Сарті та інших, спирався на традиції української духовної музики, перейнятими в середовищі Глухівської школи та у колі вихованців з Глухова у Петербурзькій придворній співацькій капелі.

Щоправда, інструментальна музика композитора, попри офіційне визнання при царському дворі, серед пізніших російських композиторів не була популярною. Його опери і камерно-інструментальні твори, які нічим не поступалися, як тепер очевидно, його хоровим шедеврам, виконувалися в той час лише у вузькому колі придворних аматорів музики.

.

У концертах та хорових творах пізнішого періоду композитор більше віддається своїм спогадам, насичує їх піднесеною й витонченою лірикою, в якій час від часу трапляються прямі ремінісценції українського народного та духовного мелосу.

Бортнянський своєю творчістю утвердив традиції українського хорового співу