Как называется одна из особенностей оперы при корой одновременно каждый из героев поет свою партию?

Вроде ансамбль называется

Ансамбль это Книжное: стройное объединение, согласованность всех частей какого-нибудь целого.

Місце для показу “Папороті” французи обрали прекрасне — престижний зал Гранд-опера, — згадує композитор. — Передбачалося 25 вистав! Про це мені особисто повідомив представник французької сторони. Після показу української фольк-опери в Гранд-опера планували подальші великі гастролі Францією. Усе це надихало французів — Гоголь, хор Верьовки, український фольклор. До того ж і французів, і інших іменитих імпресаріо завжди захоплювали унікальні українські природні грудні голоси. Це те, що найчастіше можна почути в нашій Центральній Україні, це специфічна манера співу. 

Якщо пам’ятаєте, відому пісню “Степом, степом” грудним голосом колись прекрасно співала солістка Черкаського народного хору Ольга Павловська. У Ніни Матвієнко, нашої легендарної співачки, дещо інша й по-своєму унікальна манера… На жаль, така висока культура народного співу практично зникає — голоси залишаються, а от традиції немає. 

Хор імені Григорія Верьовки був задіяний у фольк-опері. У чому була йогосила? У тому, що Верьовка колекціонував унікальні народні голоси, збирав їх по різних селах”. 

Свого часу журнал “Музика” писав, що причина заборони фольк-опери Станковича — у “бажанні табуювати будь-який прояв етнічної самобутності”. Сам композитор виразно пам’ятає ту ситуацію. Правда, уточнює, що далеко не всі заборони йшли з центру, багато каральних ідеологічних спецоперацій ініціювалося тут, на місцях. 

Чи особисто Суслов, тодішній головний ідеолог СРСР, заборонив оперу? 

Таке не виключено, однак і місцевих цензорів вистачало. Вони й “порадили” Євгену Станковичу й керівнику хору імені Григорія Верьовки Анатолію Авдієвському утриматися від підписання документів, які передбачали юридичні зобов’язання перед французькою стороною щодо прокату фольк-опери за кордоном. 

Але чому саме Гоголь, чому саме його творчість надихнула Станковича на “Папороть”? 

Композитор каже: “Гоголь — унікальний письменник, який належить і Україні, і всьому світу. Його “Вечори на хуторі біля Диканьки” розкривають характер, душу, фольклор українців. Творчість Гоголя завжди передбачає якісь паралельні світи. Тобто, повторюся, він творець унікальної міфології, яка зрозуміла і всьому світу, і рідна для нас. 

Під час роботи над “Цвітом папороті” я постійно був на репетиціях у Палаці “Україна”. Це була і моя пряма робота, і щастя співтворчості з чудовими музикантами. 

Природно, я за цю роботу і гроші отримав — причому чималі. Так що народження фольк-опери в 1970-ті мені пам’ятне від першої до останньої ноти. 

Диригентом тоді був видатний Федір Глущенко (родом з Кубані). Спочатку він не знав української мови, а згодом опанував її прекрасно. Чи малася на увазі вже тоді якась містика довкола фольк-опери “Коли цвіте папороть”? Усе можливо. Це ж Гоголь!” 

Львівську музичну виставу композитор Євген Станкович оцінить тільки в день прем’єри. Він довіряє режисерові, диригентові, художникові, виконавцям. 

Станкович каже: “Свого часу я був надламаний цією роботою і не вірив, що її коли-небудь вдасться заново реалізувати. І якби не ентузіасти у Львові, хтозна, коли б ця “Папороть” знову розцвіла на українській сцені! У 1970-ті було одне, а зараз все по-іншому: нинішній сучасний музичний театр — це нові технології і новий погляд на прадавнє язичництво. Так що сподіваюся на успіх”. 

Объяснение:

ты понял ...

Значение музыки в жизни человека огромно: она вдохновляет нас, придает нам сил пережить утраты и печали. Почему мы так эмоционально реагируем на ее звуки? У психологов есть объяснения.

Наиболее сильное впечатление производит та музыка, которая обманывает наши ожидания, чередует ожидаемое с неожиданным.Сильные ощущения вызываются выбросом дофамина.Дофамин выделяется, когда мы распознаем в музыке определенные структуры; радостная она или печальная – не имеет значения.

Насколько важна для нас музыка? Лингвист Стивен Пинкер считает, что роль музыки в жизни человека – своего рода десерт, приятный побочный эффект развития языка. В то же время новейшие исследования говорят о том, что игра на инструменте или просто прослушивание произведений великих композиторов менять структуру мозга и дольше сохранять его функции активными. И все же в первую очередь музыка в жизни человека – это источник глубочайших эмоций. Но как именно она их вызывает? Почему одни аудиозаписи мы можем спокойно слушать, занимаясь другими делами – например, готовя еду или делая уборку, – а другие приводят нас в трепет, прибирают до самых костей и часами держат нас под впечатлением?

В начале 1990-х годов британский психолог Джон Слобода (John Sloboda) провел простой эксперимент. Он попросил любителей музыки определить пассажи, которые вызывали у них физическую реакцию – например, слезы или ощущение мурашек по коже. Участники выбрали 20 пассажей, которые вызывали у них слезы при прослушивании. Затем психолог проанализировал их характеристики и выявил нечто общее: 18 из них содержали особый элемент, называемый апподжиатура. Это нота, которая выбивается из гармонии и создает эффект диссонанса. «Это рождает у слушателя чувство напряжения, – говорит Мартин Гун (Martin Guhn), психолог из Университета Британской Колумбии. – Когда мелодия возвращается к прежней, ожидаемой нам гармонии, напряжение разрешается, и нам это нравится»