До вторника : творчество шопена. (кратко, факты

Полное имя-Фридерик Францишек. Польский композитор и пианист. В зрелые годы жил и работал во Франции. Один из ведущих представителей западноевропейского музыкального романтизма, основоположник польской национальной композиторской школы. Оказал значительное влияние на мировую музыку.

Первые достижения в музыке

Фредерик Шопен, биография которого уже в ранние годы отмечена достижениями в музыке, еще в детстве проявлял музыкальные Знаменитая Каталани предугадала в нем, тогда еще десятилетнем мальчике, великую будущность. Фредерик Шопен начал уже в семилетнем возрасте играть на фортепиано, а также сочинять музыку. С девяти лет мальчик стал заниматься с Войцехом Живни, чехом, серьезным преподавателем. Настолько быстро развивался исполнительский талант Шопена, что мальчик не уступал к двенадцати годам лучшим пианистам Польши.

Первое публичное выступление этого музыканта состоялось в Варшаве в 1818 году. Он уже был к этому времени автором нескольких пьес для фортепиано - марша и полонезов. Шопен, биография и творчество которого освещены в нашей статье, в 1823 году поступил в одно из варшавских училищ. Здесь продолжилось его обучение музыке.

1 частина

 Народився Микола Філаретович у Самборі в родині видатного українського фольклориста Філарета Колесси. Саме в той день Західна Україна у Львові вітала композитора Миколу Лисенка із 35-річним ювілеєм його творчої діяльності. А коли наступного дня Філарет Михайлович Колесса зайшов до ложі Львівської опери, де сиділи Микола Лисенко та Іван Франко, та розповів їм про народження сина, Микола Лисенко запропонував назвати малого Миколою.

  Микола Колесса зростав у атмосфері музикування і співу. Його стрийком був відомий оперний співак Модест Менцинський. "Коли я і мої сестри підросли, — розповідав пізніше композитор, — ми часто із батьками співали хором українських народних пісень. А під час канікул завжди виїздили в гори на Бойківщину і Лемківщину. Ось тут годинами я насолоджувався народними мелодіями, які батько записував на фонограф. Миколі не було ще й п'яти років, як він почув мелодії іншого складу — пісні й думи Полтавщини. Оскільки батьки Миколи були палкими прихильниками співочого товариства «Боян», то знайомство Миколи із хоровими творами Миколи Лисенка, Станіслава Людкевича, Анатоля Вахнянина, Дениса Січинського відбулося на концертах товариства.

  У 1911 році, батьки віддають малого на навчання до Музичного Інституту  ім. М. Лисенка. Та події 1914-17 років (І світова війна), змусили Колесс залишити рідну домівку і шукати прихистку у Відні. Там Микола навчався у гімназії і брав приватні уроки гри на фортепіано. Пізніше навчався у приватній школі італійської піаністки Маріетти де Джеллі.

  З юнацьких років належав до Пласту, брав активну участь у його діяльності. Нагороджений одним із найвищих пластових орденів — «Вічного Вогню у Золоті».

  Повернувшись до Львова, Микола зацікавився диригуванням. Тож коли його попросили підмінити диригента чоловічого хору гімназії, наміри освоїти диригентський фах утвердились остаточно. Проте, батьки обрали Миколі інший шлях, і він із 1922 по 1923 навчався на медичному факультеті Ягеллонського університету (Краків). Втім, відвідавши у Кракові концерт, на якому виконувалась Симфонія № 9 Людвіга ван Бетговена, Микола Колесса остаточно вирішив покинути медицину й стати професійним музикантом. Він вирушив до Праги і у 1924 році поступив до Карлового університету на факультет філософії та славістики, а також записався вільним слухачем до педагогічного інституту ім. Драгоманова на музичний факультет, де вивчав гармонію у Федора Якименка та диригування у Платоніди Щуровської.

  В 1925 році Миколу Колессу прийняли на ІІ курс відділу композиції та диригування Празької консерваторії, навчання у якій він завершив у 1928. Першим професійним твором композитора стала «Українська сюїта» (1928). Її прем'єра відбулася того ж року у Празькій консерваторії, а згодом (на пропозицію Станіслава Людкевича) ще й у Львові. В «Українській сюїті» яскраво вимальовується колорит, зокрема, гуцульського фольклору. Фінал сюїти має назву  «Коломийка».

  Після закінчення консерваторії, Микола Колесса вступив до Школи вищої майстерності, де навчався композиції у Вітезслава Новака, учнями якого були також Нестор Нижанківський та Василь Барвінський. На той час у доробку композитора з'являються наступні твори: Варіації для симфонічного оркестру, Фортепіанний квартет, дві сюїти для ф-но — «Дрібнички» та «Пасакалія, скерцо, фуга». З дипломом диригента й композитора, Микола Колесса повертається до Львова. Проте, йому не одразу вдалося влаштуватись на роботу. Якийсь час викладав у оперній студії при консерваторії Польського товариства, диригував хором «Стрийський Боян», вів курси сільських диригентів. Вже тоді заклався підмурівок його диригентської школи.

  Згодом, Микола Філаретович отримав постійне місце викладача теоретичних дисциплін та диригування у Вищому музичному інституті ім. Миколи Лисенка у Львові (1931—1939).

  Зібрав рукописи, опублікував статті, спогади про Богдана-Ігоря Антонича.

  У 1953–1965 роках — ректор, а з 1957 р.— професор Львівської консерваторії (тепер — Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка).

  Активно виступав як диригент із симфонічними оркестрами Львівської філармонії, Театру опери та балету (1944–1947). Водночас був художнім керівником і головним диригентом хорової капели «Трембіта» (1946–1948).

  Микола Колесса виховав цілу плеяду диригентів, знаних далеко за межами України. Серед них: Степан Турчак, Іван Гамкало, Юрій Луців, Іван Юзюк, Євген Вахняк, Тарас Микитка, Богдан Антків, Орест Кураш, Роман Филипчук, Євген Досенко Богдан Герявенко і багато інших, а підручник «Основи техніки диригування» й донині залишається основною навчальною книгою для декількох поколінь музикантів. Його ім'ям була названа Львівська державна музична школа № 2.

В современном мире насчитывается около 100 тыс. музеев, но это цифра примерная, так как сосчитать все музеи мира просто невозможно – их бесчисленное множество. Поэтому и выделяют крупнейшие музеи мира. Такая градация правильная и наиболее понятна.

   Начнем с самого старого и уникально музея под названием Лувр, который находится в Париже. Лувр существует с 1793 года. Экспозиция этого крупного музея очень богата, и рассчитана на широкий круг людей.

   Второй крупнейший музей мира – этоБританский музей, находящийся в Лондоне. Он существует с 1753 года, не много старше Лувра. Музей по истине уникален. В нем представлено значительное количество картин английских художников, а также и зарубежных.

   Крупнейших музеев очень много, и рассмотреть их все в одной статье не получится. Поэтому проще будет привести список всех крупных музеев, тем более что каждый из них есть на нашем сайте, и вы с легкостью прочтете информацию о музее. Выбирайте тот музей, который вам интересен – список огромный.