Чому францію вважають батьківщиною імпресіонізму і постімпресіонізму​

Объяснение:

Не сильно уверенна, но может тебе подойдет

Постімпресіонізм / Post-Impressionism - термін, який запровадив британський арт-критик Роджер Фрай / Roger Fry у 1914 році, щоб описати період в європейському мистецтві після імпресіонізму Моне. Джон Рівалд - один із перших істориків-мистецтвознавців - визначив часові рамки для цього напряму: з 1886 по 1892 рік.

Видатні митці напряму: Вінсент ван Гог / Vincent van Gogh (1853-1890), Поль Ґоґен / Paul Gauguin (1848-1903), Поль Сезанн / Paul Cezanne (1839-1906), Джорд Сера / Georges Seurat (1859-1891)

Постімпресіонізм (франц

postimpressionisme) - загальний термін, що охоплює вид мистецтва, яке, власне, і приймає і відкидає деякі принципи імпресіонізму. Початок постімпресіонізму збігається з кризою імпресіонізму в 80-х рр. . XIX століття. У цей час відбулася остання виставка імпресіоністів і був опублікований «Маніфест символізму» (1886) французького поета Ж. Мореаса.

Майже всі постімпресіоністи раніше примикали до імпресіонізму. Поступово художники стали шукати нові засоби для вираження не миттєвого і того, що минає в житті - фіксації однієї миті, що властиво імпресіонізму, а для втілення якихось тривалих станів прекрасного - духовних і матеріальних.

Особливістю постімпресіонізму в порівнянні з іншими видами мистецтв став взаємний вплив напрямків та індивідуальних творчих систем. Так, П. Сезанн і Ж. Сера намагалися відновити почуття порядку, не властивої імпресіонізму, - відобразити стійкість і матеріальність навколишнього світу. Голландський художник В. Ван Гог, прагнучи відобразити на полотні прості емоції і вийшовши на надчуттєву виразність форми та кольору, передбачив появу експресіонізму.

Імпресіонізм

Імпресіонізм (фр. impressionisme, від impression - враження) - художній стиль у мистецтві останньої третини XIX - початку XX ст. , що зробив величезний вплив на все наступне мистецтво. Представники його прагнули передати безпосереднє враження від навколишнього світу, мінливі стани природи. Імпресіонізм зародився в 1860-х роках у Франції, коли художники внесли в живопис різноманіття і складність міського побуту, свіжість і безпосередність сприйняття світу. Для їхніх добутків характерне зображення випадкових ситуацій, сміливість композиційних рішень, що здається неврівноваженість, фрагментарність композиції, несподівані точки зору, ракурси, зрізи фігур рамою. Родинне мальовничому імпресіонізму різноманіття нюансів почуттів і настроїв виявляється в поезії і музиці

В другій половині минулого століття

И.С.Бах своим творчеством подвел итог многовековой истории эпохи барокко. 
В своем творчестве он обращался почти ко всем существовавшим жанрам в его время (кроме оперы).
Он еще в свое время был признанным потрясающим исполнителем и импровизатором на клавесине и органе, и многие его современники отмечали неповторимую своеобразную манеру его выразительной игры. В ней было чрезмерно много страсти и его игра изобиловала терпкими гармониями.
Все его мелодии отличаются удивительной силой эмоционального воздействия, они очень выразительные и поражают искренностью высказывания.
По поводу его динамических оттенков, мы можем только догадываться, потому что Бах крайне мало оставил пометок, касающихся динамических контрастов, но, зная его стиль исполнительской игры, мы можем предположить, что это были крайне контрастные и выразительные динамические оттенки.
Темпы, особенно в его парных циклах (прелюдия и фуга, или фантазия и фуга) тоже очень контрастны - в органной прелюдии и фуге ре минор рядом с темпом Adagio (медленно) стоит темп Prestissimo (очень быстро), из чего следует, что Бах любил резкие контрасты в темпах.

Это все отличает яркий стиль Баха, который и до сих пор остается одним из самых известных и популярных композиторов. 

1) В 1934 году на экраны кинотеатров вышел фильм Г. Александрова «Веселые ребята», в котором снимался весь оркестр Утесова.

2) Арам Хачатурян, говорил о Л. Утёсове: «Помню, какой славой пользовался этот артист и его коллектив! Это был очень весёлый коллектив, но Утёсов умел через юмор, веселье, беззаботность говорить об очень серьёзных вещах»

3) В 1928 году в Париже (где он с женой и дочерью был в качестве туриста) Утёсов услышал американский джаз-оркестр Теда Льюиса, который поразил его тем, что потом сам Утёсов называл «театрализацией».

4) Утесов выступил как дирижер созданного им "Театрализованного оркестра".

Не считая дирижера, "Теаджаз" состоял из десяти человек — две трубы, три саксофона, рояль, тромбон, контрабас, банджо и ударная группа.

Впервые на публику утесовский оркестр вышел на сцене Малого оперного театра 8 марта 1929 в концерте, посвященном Международному женскому дню. Утесов писал: «Когда номер подошел к концу, плотная ткань тишины с треском разорвалась, и сила звуковой волны из зала была так велика, что меня отшвырнуло назад. Ничего не понимая, я несколько секунд растерянно смотрел в зал. И вдруг понял, что это победа. Я знал успех, однако именно в тот вечер понял, что схватил «Бога за бороду». Понял, что выбрал верную дорогу и что никогда не сойду с нее. Это был день нашего триумфа».

5) Труба, валторн, тромбон, флейта, кларнет, саксофон.

6) В композиции "Америка" Утесов сравнивает Америку с Россией.

7) Персонаж водевиля начинает изливать душу корове, жалуется на жизнь, на свою неудачную любовь. Доярка, которую он не заметил,  отвечает ему, ругает за нытьё, он же думает, что это говорит корова. После происходит щепетильный диалог между героем и "коровой".

8) Перечислены в 5.

9) Водевиль.

10) Детская песня (колыбельная, пьеса, симфония или опера)