Нарисовать рисунок произведению Антонио Вивальди"Зима"

Важливий внесок в історію всієї духовної культури українського народу та її барокової літературно-філософської традиції зробив, зокрема, Григорій Савич Сковорода (1722—1794 pp.) — видатний український філософ, мислитель, гуманіст, просвітитель, письменник, лінгвіст, педагог, музикант. Він народився у сім'ї малоземельного козака-підпомічника в с.Чорнухи на Лубенщині. Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, майже три роки був співаком придворної капели в Петербурзі, потім відвідав низку країн Європи.

У 1751 р. Г.Сковорода повернувся на батьківщину. Тривалий час працював домашнім вчителем, а згодом викладачем Переяславського і Харківського колегіумів. Проте світська і церковна влада переслідувала мислителя за його філософське вчення, розбіжне з офіційними концепціями Православної церкви. Тому він змушений був 1769 р. остаточно залишити педагогічну роботу.

У своєму розумінні світу філософ дотримувався морально-етичних засад одвічної боротьби "добра" і "зла". Під "злом" він розумів прагнення до збагачення, паразитизм, розбещеність. Протилежність "зла" — "добро", що символізує високі духовні інтереси людини. Отже, філософське вчення українського мислителя було об'єктивно спрямоване на утвердження ідей гуманізму, добра, справедливості.

Дотримуючись позицій гуманізму, Г.Сковорода обстоював єдність людини і природи. На думку філософа, шлях до людського щастя прокладається через самопізнання. Пізнати себе, за Сковородою, — пізнати божественне у собі. Теорія самопізнання пов'язувалася з ідеєю суспільно-корисної "сродної" праці, яка полягала в утвердженні прав кожної людини на щастя відповідно до природних здібностей. На думку філософа, головною умовою поліпшення народного життя є поширення освіти, духовне звільнення людини.

Творчість Г.Сковороди — перлина барокової української літератури другої половини XVII ст. Упродовж 1769—1779 pp. він написав ЗО байок, об'єднаних у збірку "Басни харьковскія". В них висловлювався протест проти соціального гніту, високо оцінювалися моральні якості українських селян: чесність, доброта, працьовитість, скромність, природний розум. У цих байках знайшли подальший розвиток сатиричні традиції давньої української літератури.

1)Данный проект осмыслить как уже известные нам, так и новые музыкальные произведения с точки зрения их взаимодействия с литературой, изобразительным искусством, историей музыки, историей человеческой мысли, с вечными проблемами жизни. Своеобразный сплав "старой" и "новой" музыки будет рассматриваться с позиции вечной актуальности великих музыкальных произведений. Учащиеся распределились на несколько групп, каждая группа работала над своим проблемным вопросом и результаты своей работы оформила в виде презентации, буклета и вики-статьи. Интеграция музыки, литературы, изобразительного искусства, истории обеспечивает целостность восприятия и впечатления от изучения художественного материала и преодолению трудностей в понимании такой актуальной на сегодня проблемы, как традиции и современные тенденции в музыке. В процессе анализа проблемы традиции и современности в музыке учащиеся осваивают методы сбора и анализа информации.
2)1) Здесь можно сказать про разные направления. У венских классиков, разумеется, будет иной стиль, чем у романтиков. И плюс каждый композитор по-своему видит и мир и музыкой он выражает свое отношение к нему.
2) Вьюга и метель характерны для Росиии. Во всем мире известна суровая русская зима. Дорога-это всегда путь, направление.

Примеры: буран в "Капитанской дочке" Пушкина, Есенин "Поет зима, аукает... " тема дороги в "Мертвых душах" Гоголя
3)Увертюра «Эгмонт» — произведение одночастное. Если в пятой симфонии «события» развертывались на протяжении четырех частей, то в увертюре Бетховен сумел показать основные моменты развития трагедии в сжатой форме. О программном замысле симфонии мы могли лишь догадываться — в «Эгмонте» оно определено содержанием произведения Гёте.
4)