впр 294 295 296сольфеджіо 6 клас​

294.

1. соль, ре, фа діез, ля, до, си, соль, соль, соль

2. ре, ля, до діез, мі, соль, фа діез, ре, ре, ре

295.

Ля мажор

1. ля, до діез

2. ре, фа діез

3. до діез, мі

Переглядаючи свої приватні щоденники з львівського концертного життя, я виявила в них більше ста нотаток про виступи піаністки Оксани Рапіти. Несподівано велике їх число вразило мене, адже йдеться про концерти лише у Львові, і кожен мав іншу, а не повторювану програму. Бувало, вони чергувалися щотижня, а іноді навіть частіше.

От недавній приклад: 6 жовтня 2019 року Рапіта представляла добірку творів маловідомого у нас польського композитора Кшиштофа Майєра у Дзеркальній залі Львівської опери, а вже 13 числа того ж місяця заграла в обласній філармонії речиталь із концепційною програмою, що містила прем’єри галицьких композиторів. І такі випадки – не рідкість для неї.

Регулярно приходити на концерти цієї піаністки, слухати запропоновані нею щоразу нові цікаві програми давно вже стало нормою музичного життя у Львові – до доброго звикаєш швидко! А звикнувши, не замислюєшся, які унікальні здібності та скільки напруженої праці потрібно для такої діяльності. Тож у мене виникло бажання поглянути на мистецтво Оксани Рапіти саме з дистанції її концертного шляху.

Звичайно, львівські записки жодною мірою не віддзеркалюють всю напругу робочого життя артистки, яка не тільки гастролює містами України, а й виступає за кордоном (Польща, Швейцарія, Бельгія, Німеччина, Австрія, Росія, Казахстан, Киргизстан), а також викладає у Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка та в Спеціальній музичній школі імені Соломії Крушельницької. Зрештою, особистий щоденник не претендує на абсолютну точність і вичерпність щодо фіксації львівських подій. Але майже кожна програма, що виконувалася на гастролях, була апробована у Львові, більше того, чимало творів Рапіта грала тільки у місті Лева. Тому ці нотатки можуть дати хоч не зовсім повну, все ж об’єктивну картину її творчого розвитку і здобутків.

Родился 21 марта 1839 г. в селе Кареве Торопецкого уезда Псковской губернии (ныне в Тверской области) в дворянской семье. В детстве занимался музыкой под руководством матери. Образование получил в Петропавловской школе в Петербурге (1851 г.), подготовительном пансионе Комарова (1852 г.) и Школе гвардейских подпрапорщиков и кавалерийских юнкеров (1856 г.). В 1856 г. начал службу в лейб-гвардии Преображенском полку. Одновременно брал уроки фортепианной игры у пианиста А. А. Герке. Тогда же познакомился с А С. Даргомыжским и М. А. Балакиревым, с которого изучил теорию музыки и композиции. Вскоре Мусоргский стал постоянным участником собраний музыкальной группы «Могучая кучка». В 1858 г. он вышел в отставку в чине прапорщика, чтобы уже всецело посвятить себя музыке. В 1867 г. написана симфоническая картина «Ночь на Лысой горе». К 1868 г. Мусоргский создал романсы на стихи Н. А. Некрасова и А. Н. Островского, а также на собственные тексты. По совету литературоведа В. В. Никольского композитор приступил к работе над оперой на сюжет поэмы А. С. Пушкина «Борис Годунов» по собственному либретто. В 1874 г. премьера «Бориса Годунова» состоялась на сцене Мариинского театра в Петербурге; опера имела большой успех. Это было торжеством всей «Могучей кучки», именно в этой опере Мусоргский особенно ярко воплотил основные идеи членов кружка. Центральная партия Бориса была любимой в репертуаре Ф. И. Шаляпина. В 1872 г. Мусоргский написал свой первый вокальный цикл «Детская», для которого сам сочинил текст. В 1873 г. он начал работу над «народной музыкальной драмой» «Хованщина» на сюжет, предложенный критиком В. В. Стасовым. Вчерне опера была закончена летом 1880 г., но лишь после смерти Мусоргского окончательно дописана и инструментована Н. А. Римским-Корсаковым. В 1874 г. Мусоргский написал десять музыкальных иллюстраций к акварельным рисункам художника В. Е. Гартмана «Картинки с выставки» — виртуозные пьесы для фортепиано. Через год он начал работу над вокальным циклом «Песни и пляски смерти» (на стихи А. А. Голенищева-Кутузова), который завершил в 1877 г. В 1876 г. Мусоргский задумал новую лирико-комедийную оперу «Сорочинская ярмарка» на сюжет повести Н. В. Гоголя. Над ней он работал до конца жизни, но закончить её так и не успел (опера закончена Ц. А. Кюи). В 1879 г. тяжёлое материальное положение заставило Мусоргского вновь поступить на службу в ревизионную комиссию Государственного контроля, где он прослужил до самой смерти. Умер 28 марта 1881 г. в Петербурге, находясь в полной нищете.