У часи Античності, коли краса стала вищим мірилом цінності твору художника, скульптура досягла незвичайного розквіту. Уже з VІІ ст. до н.е. тут з’являється монументальна скульптура. Статуї виливали з бронзи та вирізали з каменю. Виразність скульптур посилювали розписом та інкрустацією – вставками з іншого кольору. Очі робили, наприклад, з кольорових камінчиків. Грецькі скульптори оспівували прекрасне тіло людини. Тому грецьке мистецтво називають гуманістичним. Тут і богів зображували у вигляді красивих людей. Це прагнення ідеального образу пояснює велику кількість оголених зображень. Ними підкреслюється гармонія людського тіла, якого нічого соромитися.
Найдавніші скульптори зображували людину на повний зріст, з опущеними руками і однією трохи попереду іншої. Протягом наступних століть майстри намагатимуться передати у нерухомій скульптурі гнучкість та рухливість тіла.Найвищого розквіту грецька скульптура сягнула, як і мистецтво загалом, у V ст. до н.е. У ній втілено образ ідеального громадянина – захисника батьківщини, спортсмена. Є також скульптурні портрети знаменитих людей. Грецькі скульптори були великими майстрами в зображенні тіла людини в русі, спокої, відтворювали емоції – біль, радість, страх,тугу, тривогу тощо.Найбільше мене вразила Афіна Парфенос та Дискобол.Вона створена у хрисоелефантинній техніці, тобто із золота та слонової кістки. Близько однієї тони листкового карбованого золота вартістю 40 (або 44) аттичних талантів і слонова кістка вкривали дерев'яний остов статуї заввишки 13 метрів.
Дискобол - одна з найбільш прославлених статуй античності роботи скульптора Мирона. Він є першою класичною скульптурою, що зображує людину у русі. Переможець змагань із метання диска зображений у момент розмаху перед киданням. Тіло атлета представлено у повороті (стиль Figura serpentinata), що було надзвичайно складним та водночас сміливим прийомом.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Можно ли назвать «Серенаду» А. Шнитке примером полистилистического произведения? Какие музыкальные жанры узнаваемы в первой части «Серенады» А. Шнитке?
Чарльз Дэвид Килинг (англ. Charles David Keeling, 20 апреля 1928, Скрантон, Пенсильвания — 20 июня 2005, Гамильтон, Монтана) — американский учёный-климатолог, предоставивший, как отмечает «Британника», впервые доказательство того, что антропогенное влияние на увеличение концентрации углекислого газа в атмосфере Земли негативно сказывается на её климате[2]. Он стал первым, кто начал вести систематические измерения концентрации атмосферного CO2 — с 1958 года на метеостанции Мауна-Лоа (вулкан на острове Гавайи); результаты этих работ известны под названием график Килинга. Он осуществлял их до конца своей жизни и его наследие — это единственные столь продолжительные непрерывные подобные наблюдения, которыми мы располагаем[3][4].