Д. Д. Шостаковича «Симфония № 7 «Ленинградская» Как звучит вторая тема «Тема нашествия»? Усиливает напряжение? Динамическое развитие какое чувство вызывает? Звучание медных духовых и барабанный бой рисует, по -твоему, какой образ врага? Перелом в войне. Каким показан русский солдат? ПО МО ГИ ТЕ Музыка выстовляется завтра а у меня не закончено Ну всё таки даю))

Объяснение:

1. Усиливает до мурашек.

2. Колебание души.

3.(сам придумай того врага)

4. Сильным, мужественным, готовый на самопожертвование.

Архитектура и музыка - сестры, и та, и другая создают пропорции во времени и в пространстве.. . Обеим присущи материальное и духовное начала: в музыке мы находим архитектуру, в архитектуре - музыку", - это уже из ХХ века, мнение Ле Корбюзье.

"Музыка близка архитектуре огромной значимостью в ней ритма, - пишет Ю. Борев, - и далекой от форм самой жизни формой своих образов, и высокой степенью абстрагирования от конкретного художественного материала, входящего в образ в "снятом" виде, и наконец особенно большими возможностями отражения не отдельных сторон и частностей жизни, а именно ее сердцевины".

Звуки, чередуясь, сливаются в одну мелодию. Ритм - он един для всего! В архитектуре так же присутствует повторяемость и ритм (колонн, барельефов, окон, балконов и т. д. ) Архитектура - это красота организованности.
Если говорить о формальном аспекте (не вспоминая о духе, смысле и т. д. ) - это есть элементарный, внешний и банально- очевидный уровень сопоставлений. Архитектура - это не набор кубиков, а музыка не сводится к пьесам для ударных. И в архитектуре наличествует пластика, рисунок, многообразие контуров, светотень, и в музыке есть великое многообразие мелодий, полифония, нюансы динамики, фактура и т. д.
Такие эмоции как грусть, или веселье, возвышенность или загадочность, которые приносит нам музыка, можно испытать и любуясь на архитектурные шедевры.
Уже избитым штампом является отождествление музыки Баха с величественной готической архитектуры

"Лучче ж би потятим бути,

аніж полоненим бути".

"Слово..."

Кожний народ має свої погляди на моральні якості людини. Ці погляди передаються з покоління в покоління, шліфуються і збагачуються. Одним із найбільших скарбів українського народу є середньовічна поема "Слово о полку Ігоревім". Наш народ може пишатися своїми літературними і мистецькими традиціями, адже "Слово..." — це єдина пам'ятка Київської Русі, яка здобула всесвітню славу.

З поеми ми дізнаємося про життя українського народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу із зовнішніми ворогами і внутрішніми феодальними чварами. У творі невідомий автор змалював героїчних захисників Руської землі, які в XII столітті вели боротьбу з половцями.

Автор із любов'ю зобразив наших героїчних предків. Перед нами виразно виростають мужні постаті, які однаково впевнено тримали в руках спис і рало. Як же треба було любити рідну землю і її народ, щоб створити такі образи!

Серед усіх персонажів твору виразно виділяється хоробрий князь Ігор Святославич. Читаючи твір, ми уявляємо його на чолі відважної дружини, яка вирушила у похід проти ворогів.

Новгород-Сіверський князь із перших рядків поеми постає перед нами як патріот: він мужньо боронить рідну землю від найзапеклішого ворога — половців. Своїм найсвятішим обов'язком Ігор вважає захист батьківщини. Він готовий віддати життя за ЇЇ свободу:

"Сповнившись ратного духу,

він навів свої хоробрі полки

на землю Половецькую

за землю Руськую".

Князь Ігор — вірний син Руської землі. Потрапивши у полон, він не втрачає надії повернутись на батьківщину, навіть подумки долає перешкоди:

"Ігор спить,

Ігор не спить,

Ігор мислю поля мірить

од великого Дону

до малого Дінця".

Такими ж вірними патріотами рідної землі були і його воїни. Вони готові віддати життя за честь батьківщини. Тому рішуче і відважно дві доби б'ються вони з кочівниками.

Ігор — безстрашний і рішучий. Ці його риси найповніше розкриваються перед початком походу на половців. Він не зважає на віщування природи, а прагне досягти своєї мети. У бою Ігор поводиться як мужній і хоробрий воїн. Моральною і фізичною силою князів Ігоря і Всеволода захоплюються і сам автор, і київський князь Святослав, який говорить: "Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в смілості загартовані".

Благородство штовхає Ігоря на до Всеволоду, адже князь розуміє, як потрібні в бою взаємодо взаємовиручка: "Ігор полки завертає, жаль бо йому милого брата Всеволода".

Але поряд із позитивними рисами Ігор має і вади. Честолюбство і нерозсудливість стали причиною поразки. Адже він виступив у похід сам, не порадившись ні з ким, навіть із київським князем. Самовпевненість і нехтування попередженням природи дорого обійшлися руському війську, про що у творі говориться так: "Ігоря хороброго полку — не воскресити!" Отже, прославляючи мужність і патріотизм князя Ігоря, автор засуджує його легковажність, честолюбство, підкреслюючи, що тільки спільними зусиллями русичів можна подолати ворога.

Більше восьмисот років минуло з часу написання "Слова о полку Ігоревім", а воно живе і хвилює серця людей.

Після знайомства з образом Ігоря у мене з'явилося переконання у непоборності народу, який має таких мужніх захисників. Образ Ігоря близький мені своїм глибоким патріотизмом, відданістю рідній землі, незламністю і відвагою