1.в каком темпе, характере исполняется песня "бишкегим" 2.какая драматургия в песне "бульвар держинского"

окументальне кіно — жанр кінематографа. Документальним називається фільм, в основу якого лягли зйомки справжніх подій і осіб. Реконструкції справжніх подій не ставляться до документального кіно. Перші документальні зйомки були зроблені ще при зародженні кінематографа.

Темою для документальних фільмів найчастіше стають цікаві події, культурні явища, наукові факти й гіпотези, а також знамениті персони й співтовариства. Майстри цього виду кинотворчості нерідко піднімалися до серйозних філософських узагальнень у своїх добутках. У цей час документальне кіно міцно ввійшло в кіномистецтво всього миру.

Знамениті документальні кінофільми "Параджанов: Остання весна" (Вірменія — США, 1992) "Замах на Росію" (Франція, 2000) "Боулінг для Колумбины" (США, 2002) "Фаренгейт 9/11" (США, 2004) "Подвійна порція" (США, 2004).

Знамениті радянські й російські документальні фільми "Повість про нафтовиків Каспію" (СРСР, 1953) "Звичайний фашизм" (СРСР, 1966) "Велика Вітчизняна" (СРСР, 1979; 20 серій; у США йшов за назвою "Невідома війна") "Легко чи бути молодим?" (СРСР, 1987).

Знамениті режисери документальних фільмів Флаэрти, Роберт (США) Ивенс, Джорис (Голландія) Грирсон, Джон (Великобританія) Мур, Майкл (США) Разом з тим, слід зазначити, що сам термін "документальне кіно" ставиться багатьма сучасними кінознавцями й кінокритиками під сумнів. Справа в тому, що на думку багатьох режисерів, будь-яка людина побачивши камери тією чи іншою мірою починає грати, виконувати якусь роль, поводитися неприродно — і в підсумку кінофільм стає в певній мері постановочним. Тому багато експертів взагалі заперечують наявність документального кіно, уважаючи його лише піджанром художнього кіно.

А дійсно документальними фільмами ці експерти вважають лише фільми, від початку до кінця зняті схованої камерою. Таке кіно, зняте схованої камерою, вони називають істинно документальне кіно. "Істинно документальне кіно" є із сучасного кіномистецтва й викликає зараз жвавий інтерес киноманов.

На перший погляд, короткометражне кіно відрізняється від повнометражного тільки невеликою тривалістю фільму (в основному 15—20 мінут). Але так здається тільки на перший погляд, адже у вузькі тимчасові рамки короткометражного фільму потрібно вмістити весь спектр глядацьких переживань, який існує в кіно повнометражному. Тому короткометражне кіно є, з художньої точки зору, зовсім окремим видом кіномистецтва й окремим видом кінематографічної творчості. Його ще іноді називають "киноминиатюрой".

Освітні фільми Ще одна категорія фільмів, яку відносять до документального кіно — це освітні (навчальні) фільми. Фільми, призначені для показу в школах і інших навчальних закладах. Дослідження показують, що навчальний матеріал, піднесений у вигляді фільму, засвоюється набагато краще, чим той же матеріал, пересказаний учителем. Справа тут, очевидно, у наочності й відшліфованості подачі матеріалу (не дивно, адже в кіно можливо багато дублів). Практика показу навчальних фільмів дуже поширена на Заходу й, особливо в США. У СРСР і Росії показ навчальних фільмів не так розповсюджений.

Очевидно, це пов'язане з високою вартістю встаткування для таких показів. Наприкінці XX — початку XXІ століть освітні фільми стали часто показувати по телебаченню й вони набули більшу популярності. У цей час існують навіть спеціальні телевізійні канали, що майже цілодобово показують тільки освітні й науково-популярні документальні фільми.

Радянське й російське документальне кіно У радянські часи документальне кіно було затребувано владою. Документальні фільми були в основному інструментом комуністичної пропаганди й служили державним інтересам. Але, незважаючи, на всі труднощі, ряд талановитих режисерів-документалістів все-таки зміг пробитися й створити кілька фільмів, які ввійшли в золотий фонд світового документального кіномистецтва. Особливо слід зазначити режисерів Дзигу Вертова, Лева Кулешова, Романа Кармена й Михайла Ромма.

Объяснение:

История создания картины В.М.Васнецова "Богатыри"

Над картиной "Богатыри" В.М.Васнецов работал в течение двадцати с лишним лет, с карандашного наброска 1871 года до момента, когда в 1898 году подписал наконец своё произведение. Первый маленький карандашный набросок "Богатырей" (размером всего 19 на 26 см) несёт в себе уже все главные композиционные особенности картины: число и соотношение фигур всадников, их повороты, движения и даже частично жесты. В центре помещена массивная фигура на тяжеловесном массивном коне. И хотя началом работы над картиной "Богатыри" считается 1881 год (Абрамцево), но все основные черты композиции уже были созданы ранее.

Тема богатырской заставы интересовала Васнецова уже в первые годы его художественной деятельности, она не оставляла его потом на всём долгом творческом пути. Пользуясь литературными источниками, Васнецов не следовал буквально какому-либо из вариантов былин о главных богатырях, а отбирал всё, что давало обобщённое представление о них как о носителях народных идеалов, защитниках государства. Не следовал художник также ни одному из многочисленных вариантов былины о богатырской заставе, а только отбирал и обобщал всё относящееся к трём любимым богатырям героического эпоса.

В некоторых былинах говорится о заставах, состоявших из многих богатырей, например в былине "Бой Ильи Муромца с сыном", помещённой в "Альбоме русских народных сказок и былин" (1875). ( В этом альбоме Васнецов участвовал как иллюстратор, – он дал рисунки на тему о Жар-птице.) Столь же многочисленная и такая же значительная богатырская застава воспета в одном из вариантов былины "Илья и Сокольник". Рассказывается о двенадцати богатырях также и в былине "Илья Муромец и дочь его", относимой к поздним вариантам былин московского периода. В другой, тоже поздней по происхождению былине, "Илья Муромец и Калин Царь", в заставе, состоявшей из двенадцати богатырей, стояли: Илья, Алёша, Добрыня и Ермак.

В числе всех этих богатырей выделены сказителями как самые дорогие и любимые Илья, Добрыня и Алёша. Это олицетворение выдающихся качеств русского народа, духовных и физических. Народное творчество во всём возвеличивает своих богатырей, и поэтому в обычном, будничном виде они, конечно, не могли быть представлены. И на картине Васнецова богатыри изображены в богатых доспехах, на празднично убранных конях. Сказители былин одевали таким образом своих любимцев.

Васнецов сознательно выделял в богатырях главное, а именно – преданность родине, готовность служить ей, защитить её, отдавая все свои силы и жизнь. Художник в альбоме 1900 года, где были в фототипии воспроизведены его "Богатыри", поместил следующую цитату былинного текста:

Под славным городом под Киевом

На тех на степях на Днепровских

Стояла застава богатырская.

На заставе был богатырь Илья,

Илья Муромец, сын Иванович...

Для Васнецова имела значение не только повествовательно-изобразительная сторона сказания, но и его ведущая идея, объединявшая богатырей и объяснявшая – ради чего они сошлись на заставе богатырской. Идейная основа замысла композиции "Три богатыря" раскрыта была художником в письме к П.П.Чистякову в 1882 году, когда картина была начата на большом полотне в Абрамцеве: "Картина моя – Добрыня, Илья и Алёша Попович на богатырском выезде примечают в поле, нет ли где ворога, не обижают ли кого".

"Не обижают ли кого" – вот гуманистическая основа замысла, ради которой Васнецов так настойчиво добивался завершения своего произведения и не оставил его, несмотря на все затруднения, стоявшие на его пути. 23 апреля 1898 года в Москве картина была подписана и вскоре приобретена П.М.Третьяковым для галереи.

(по книге: Н.Моргунов, Н.Моргунова-Рудницкая. Русские художники. Васнецов. – М.: Искусство, 1962)