Объяснение:Язык — универсальное средство общения ,и свободное владение родным языком — признак культуры человека, залог успешности его общения с другими людьми.
Я считаю, что в наше время вопрос грамотного письма и общения, правильной речи как нельзя более актуален.
Для чего людям нужна речь? Речь нужна во всех областях жизни человека — чтобы обмениваться мыслями и чувствами, учиться, обогащать свои знания и опыт, организовывать совместную работу, домашние дела, отдых, находить взаимопонимание дома, в школе, в транспорте, в магазине, в кругу сверстников, среди старших и младших.
По тому, как человек разговаривает, можно определить степень его культуры. А культура неразрывно связана с историей страны, литературой, искусством. Невежественный человек, не умеющий грамотно оформить свои мысли, не вызывает уважения, ему трудно будет найти престижную работу(ведь даже резюме надо составить грамотно)
Слова – паразиты, засоряющие нашу речь,обнаруживают низкий культурный уровень человека. К сожалению, это явление в нашей жизни - показатель снижения общей культуры общества
Чем грамотнее человек, тем более требователен он к своей речи, тем острее он понимает, как важно учиться хорошему слогу у замечательных русских писателей.
Не всегда удается выразить мысли ясно, четко, образно. Этому умению нужно терпеливо и упорно учиться. А. Н. Толстой говорил: «Обращаться с языком кое-как – значит и мыслить кое-как: неточно, приблизительно, неверно»
Никто не рождается с готовым чувством языка. Лингвистический вкус, как и весь культурный облик человека,-- результат опыта, жизни, воспитания. Кто воспитывает чувство языка? Родители, если их речь литературно правильна и вместе с тем сохраняет яркость выразительных средств и чистоту народного языка; учителя, которые проводят уроки с любовью и вниманием к родному языку (будь это даже уроки математики, географии, физкультуры или труда); книга большого писателя, театр, - все это выработке хорошего лингвистического вкуса .
если не то то прости!
Основними принципами охорони здоров'я в Україні є:
визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним із головних чинників виживання і розвитку народу України;
дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних із ними державних гарантій;
гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення;
рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної до та інших послуг у галузі охорони здоров'я;
відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обгрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість; орієнтація на сучасні стандарти здоров'я та медичної до поєднання вітчизняних традицій і досягнень зі світовим досвідом у галузі охорони здоров'я;
попереджувально-профілактичний характер, комплексний;
соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я;
багатоукладність економіки охорони здоров'я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції;
децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров'я на правовій і договірній основі.
Система українського законодавства про охорону здоров'я
Систему українського законодавства про охорону здоров'я становлять:
– Конституція, зокрема ст. 28 надає людині право захисту від примусового залучення до медичних, наукових чи інших дослідів, які можуть завдати шкоду здоров'ю або бути такими, що становлять загрозу для життя; ст. 49, яка встановлює право кожної людини на охорону здоров'я, медичну до та медичне страхування; ст. 50 встановлює право на безпечне для життя і здоров'я довкілля тощо;
– загальне законодавство про охорону здоров'я, що грунтується на встановленні правового регулювання найважливіших питань охорони здоров'я, медичної та фармацевтичної діяльності. Основи законодавства України про охорону здоров'я – зведений, консолідований законодавчий акт, який комплексно охоплює найважливіші відносини галузі охорони здоров'я, виконує роль базового системоутворюючого законодавчого акта, на якому грунтується законодавство про охорону здоров'я; Закон України від 12 грудня 1991 р. "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ", Закон "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Закон України від 23 червня 1995 р. "Про донорство крові та її компонентів", Закон України від 16 липня 1999 р. "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині”, Закон України від 22 лютого 2000 р. "Про психіатричну до ", Закон України від 6 квітня 2000 р. "Про захист населення від інфекційних хвороб".
Серед актів законодавства, розроблених і прийнятих на підставі відповідних норм Основ законодавства України про охорону здоров'я, слід також назвати закони України від 4 квітня 1996 р. "Про лікарські засоби", від 5 липня 2001 р. – "Про протидію захворюванню на туберкульоз", від 15 лютого 1995 р. – "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", від 26 квітня 2001 р. – "Про охорону дитинства", від 5 жовтня 2000 р. – "Про курорти" тощо.
Объяснение:
Чем то
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Как складывается дальнейшая судьба общественно-политических движений и иных общественных организаций, принимавших ранее участие в выборах? поясните ответ на примерах.