Эссе на тему "величие народа вовсе не исчисляется его численностью , как величие человека не измеряется его ростом. !

Виктор Гюго – великий французский писатель-романтик 19 века. Его творческая деятельность длилась на протяжении 60 лет, он оставил после себя огромное литературное наследство, более 150 томов произведений. В.Гюго писал, что величие народа вовсе не исчисляется его численностью, как величие человека не измеряется его ростом. Народ – это совокупность людей, проживающих на определенной территории, а величие – это наличие выдающихся свойств, которые внушают уважение. Я думаю, Гюго этим хотел сказать, что о человеке, об обществе не стоит судить по внешним признакам.

Невозможно не согласиться с тем, что сказал В.Гюго о народе, о том, что по численности народа не стоит судить о его величии. Например, скромная страна Перу, ее численность 29,9 миллион человек. Вроде ничем не примечательная страна Южной Америки, но сумела завоевать много территорий, в том числе Новую Кастилию, проделав кровью сложный путь. Или, например, Китай. В этой стране проживает самый многочисленный народ. Но как бы Китайцы не стремились выйти на самый высокий уровень, стать самыми великими, у них это не получается. Все равно на первом месте пока остаются Россия и Америка. Ведь не обязательно быть многочисленным народом, чтобы стать могучей силой, самодостаточным, смелым и великим народом, сохраняя при этом гордость и преданность своей стране.

Я согласна с В.Гюго и в том, что нельзя судить о человеке не узнав его лучше, не поняв его душу, его моральные принципы, не увидев его поступки. Есть огромное количество людей, на примере которых, можно подтвердить это. Например, А.С.Пушкин имел рост всего 161 см. Но мы его знаем как великого писателя серебряного века, он написал огромное количество произведений, на примере который воспиталось уже не одно поколение. Так же можно привести в пример И.В.Сталина. Он единолично руководил Советским государством на протяжении 30 лет, хотя первый 17 лет он не занимал должностей в структуре исполнительной власти. Рост Сталина был всего 155 см.

Объяснение:

Націона́льний істо́рико-архітекту́рний запові́дник «Кам'яне́ць». Розташований в Кам'янці-Подільському Хмельницькій області.

Площа заповідника становить 121 гектар. Це передусім Старе місто, затиснене в петлі річки Смотрич, а також прилеглий каньйон Смотрича, Замковий міст, комплекс Старого й Нового замків. Пам'ятки Нового плану, Руських і Польських фільварків не є об'єктами заповідника.

Станом на 2013 р. в Кам'янці зареєстровано 282 пам'ятки культурної спадщини, зокрема 169 пам'яток архітектури (104 національного і 65 — місцевого значення), 31 пам'ятка історії, 8 пам'яток археології, 2 пам'ятки садово-паркового мистецтва, 72 пам'ятки природи (з них дві пам'ятки природи національного значення — геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення Смотрицький каньйон і Ботанічний сад). Усі вони перебувають у різній власності: державній, комунальній, приватній, Хмельницької облради, власності релігійних громад тощо. За цим показником Кам'янець-Подільський посідає третє місце в Україні (після Києва та Львова).

Історія заповіднику.

Ще 23 березня 1928 у Харкові Рада Народних Комісарі почали бути поганими старовинними фортечними спорудами, Руською та Польською брамами, вежею Стефана Баторія було оголошено державним історико-культурним заповідником і передано з усім майном, що мало історико-культурне значення, у відання наркомату освіти УРСР.

Проголошення фортеці заповідником стало важливим, але тільки першим кроком до визнання заповідною всієї території Старого міста. Але поки це сталося, місто зазнало непоправних утрат: більшовицька влада ще до війни стерла з лиця землі низку прекрасних храмів: Вірменський Миколаївський, Іоанно-Предтеченський, Казанський, Троїцький у Старому місті, Олександра Невського — на Новому плані.

Чимало пам'яток було пристосовано під потреби виробництва. Так, 1959 створюваний електромеханічний завод розмістили в приміщеннях колишнього Кармелітського монастиря. З перших повоєнних років ткацька фабрика експлуатувала будинок Подільської духовної семінарії, тютюнова — фортечні казарми, а швейна фабрика і досі на повну потужність використовує будинок окружного суду.

20 лютого 1967 Рада Міністрів УРСР видала Постанову, в якій, зокрема, передбачено створити історико-архітектурний заповідник у Кам'янці-Подільського (інші міста, названі в постанові — Київ, Львів, Луцьк, Білгород-Дністровський, Новгород-Сіверський).

Постановою від 18 травня 1977 Рада Міністрів УРСР оголосила, що Старе місто Кам'янця-Подільського — це Кам'янець-Подільський державний історико-архітектурний заповідник (ДІАЗ).

Указом Президента України від 30 квітня 1998 Кам'янець-Подільський ДІАЗ перетворено на НІАЗ «Кам'янець».

14 жовтня 1998 Міністерство культури й мистецтв, а наступного дня Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики затвердили (за поданням Хмельницької облдержадміністрації) Положення про НІАЗ. Згідно з цим Положенням, НІАЗ «Кам'янець» є національним закладом культури у підпорядкуванні Хмельницької облдержадміністрації. А основними завданнями НІАЗу є охорона належних йому об'єктів, організація реставрації та використання пам'яток, регенерація архітектурного середовища, пам'яткоохоронна, науково-дослідницька, культурно-освітня робота для популяризації містобудівельної архітектурної спадщини Старого міста як національного культурного надбання.

Директор заповідника (від 3 вересня 1987) — Василь Володимирович Фенцур, член Національної спілки архітекторів України.

(надіюсь це то що треба)

Все основные вопросы романа — социальные, психологические и философские — поднимаются именно в этой повести (вот почему она занимает центральное положение в романе) и плавно переходят в завершающую новеллу "Фаталист", где герой снова пытается решить важную загадку: в чём истинное предназначение человека, каков смысл бытия, какую роль в жизни человека играет свобода, судьба, вера. Становится понятно, что своим поведением Печорин во многом обязан отсутствию нравственных заповедей, выработанных верой в какую-то высшую идею.