ОЧЕНЬ Напишіть есе на тему "Як подолати корупцію в Україні?"

Ми часто чуємо про те, що живемо в епоху нової «холодної війни», і що Україна – це другий Західний Берлін. При цьому, частина нашої держави дійсно окупована, а на Сході розгорнулися справжні військові дії.

Але попередня «холодна війна» була боротьбою двох систем цінностей, відмінності між якими були очевидні практично кожному. Яке ж протиріччя лежить в основі сьогоднішнього конфлікту?

Невже «революція Сумління», анексія Криму, громадянська війна на Донбасі – це все лише складові опосередкованого протистояння Росії і США в боротьбі за контроль над видобутком і транспортуванням енергоресурсів, впливу на ринки та території? Можливо, це так. Але це тільки для них, титанів геополітики.

Для нас українців, це дійсно війна двох систем. Системи чесного, конкурентного та справедливого суспільства, з одного боку, і системи, побудованої на корупції, з іншого.

Багатьом здається, що нам вже вдалося досягти деяких успіхів у цій боротьбі. Ми скинули корумпованого диктатора, обрали нову владу, зробили «цивілізаційний» вибір на користь блоку держав, який уособлює для нас справедливе суспільство.

На жаль, зроблені кроки лише позначили мету, а справжня боротьба з корупційною системою ще навіть не почалася.

Це відбувається багато в чому через те, що ми сп’янілі нашими маленькими перемогами, відвернені трагічними подіями в країні, а іноді ведені такими емоціями, як помста і розправа. За всім цим ми навіть не замислювалися серйозно про те, чому корупцію потрібно побороти, що є її джерелом, і як ефективно звести корупцію в країні до мінімуму.

Подолання корупції – головне захоплення української влади. Шкода, що поки воно лишається на аматорському рівні і більше схоже на хобі, аніж на основну мету. За той час, поки Україна вкотре вдається до спроб перемогти це прикре явище, авторитетні іноземні науковці вже досліджують ситуацію і намагаються розібратись, в чому ж наша проблема.

Так, економіст, професор Гарвардського університету Дарон Аджемоґлу (Daron Acemoglu)і політолог, професор Чиказького університету Джеймс Робінсон (James A. Robinson), що також є авторами бестселера «Чому нації занепадають? Походження влади, багатства і бідності», у матеріалі для project-syndicate наводять свою точку зору на ситуацію в Україні.

Mind разом із бюро перекладів «Профпереклад» пропонують переклад статті зазначених авторів.

За останні десятиріччя після падіння комунізму польський та український досвід з точки зору економічного розвитку є абсолютно протилежним. У той час як Польща обрала шлях демократичного громадянського суспільства і стала багатшою, Україна залишалася у полоні клептократичних інститутів, які прищепили культуру корупції та зруйнували довіру населення.

У стані загальної ейфорії, що настала відразу після розпаду Радянського Союзу, нікому й не спало б на думку, що Україна – промислово розвинена країна з високоосвіченою робочою силою та багата на природні ресурси – протягом наступних 28 років перебуватиме у економічному застої. Сусідній Польщі, яка у 1991 році була біднішою за Україну, протягом наступних трьох десятиліть вдалося майже у тричі збільшити свій ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності).

Більшість українців розуміють, чому вони відстали: їхня країна є однією з найбільш корумпованих у світі. Але корупція не виникає на пустому місці, тому правильніше буде поставити питання так – що є причиною її існування.

Какие стороны участвуют в социализации?

Социализация - это процесс интеграции индивида в общество. Поэтому одной стороной выступает индивид, а другой - среда.

При первичной социализации есть две стороны: индивид и семья. Далее: индивид - школа, индивид - спортивная секция, индивид - университет, индивид - армия и так далее.

В чем проявляется деятельность каждой из сторон?

Одной стороной всегда выступает индивид. Его задача в этом процессе - социализоваться.   Вторая сторона - определенная группа, которая индивиду приобретать новый социальный опыт или пересматривать уже имеющийся, обучает индивида ценностям, правилам - в общем интегрироваться.

1. Древнейшие люди обладали массой отличий от современного человека. Согласно некоторым антропологическим теориям эволюции, лицевые кости, объём мозга и строения позвоночника древних отличалось от костного строения homo sapiens. Социальные связи древних лююдей носили более примитивный характер, нацеленный на создание общества собирательства, охоты, размножения и выживания.

2. Главным отличием древних людей от животных была их преобразовывать окружаюющуюю действительность с разума и создавать примитивные орудия труда и охоты.

3. Необходимо понимать, что те орудия, которые древние использовали для труда, могли также быть использованы ими и на охоте. К основным видам древнейших орудий труда и охоты можно отнести: камни, копья, огниво, булавы, долото, топоры, дубины и.т.д. Более совершенными орудиями являются лук и нож. Вышеперечисленными орудиями выполнялась разнообразная работа, начиная от разведения огня, свежевания туш и заканчивая охотой.

4. Древние лююди добывали пищу собирательством и охотой. Первым обычно занимались женщины, вторым - мужчины.  

Подходы к периодизации всемирной истории в исторической науке отличаются от страны к стране, от одной исторической парадигмы к другой. Условно принято подразделять историю на семь основных периодов: 1. Первобытность. (II млн. л.н - IV т.л.н.) 2. Древность.(IV т.л.н - VIII в. до н.э) 3. Античность (VIII в до н.э - IV н.э) 4. Средние века (V в н.э - XIV в н.э) 5. Ренессанс (Возрождение) (XIV в н.э - XVI в н.э) 6. Новое время (XVII в  н.э - XIX в н.э) 7. Новейшее время. (XX-XXI вв) В рамках каждого периода существует своё, более мелкое деление. Так античность и средневековье принято разделять на "позднее" и "ранее", тоже самое применимо и к Ренессансу, который также бывает "северным", "флорентийским" и другие периоды также имеют своё специфическое деление. Каждой эпохе соответствует свой быт и культура.

Объяснение: