контрольная контрольная​ ">

Объяснение:

міжнародне право, як це визнає більшість юристів-міжнародників, є правом міжнародного співтовариства. Воно регулює стосунки в рамках цього співтовариства, яке, у свою чергу, немає якоїсь наддержавної влади чи «світового уряду», який би створював норми міжнародного права. Оскільки в міжнародному співтоваристві панує «анархія», міжнародне право у певному сенсі являє собою результат процесів самоорганізації в цьому співтоваристві.

міжнародне право більше не можна розглядати лише як «міждержавне» право, оскільки його суб'єктами є не тільки держави. Водночас в науці міжнародного права не має вичерпного переліку суб'єктів цього права, оскільки, наприклад, стосовно міжнародної правосуб'єктності індивідів продовжують точитися дискусії.

рушійними силами розвитку міжнародного права є, з одного боку, боротьба між державами та іншими суб'єктами міжнародного права за такі матеріальні і нематеріальні блага в міжнародному співтоваристві, як влада, престиж, економічний добробут тощо; а з іншого — солідарність і співробітництво між цими суб'єктами.

міжнародне право є доволі динамічним явищем соціального життя і знаходиться в процесі постійного становлення, розвитку. Саме тому виявляється вельми складно «ухопити» його позаісторичну чи надісторичну сутність у вигляді якоїсь незмінної ідеї.

в сучасному міжнародному праві є об'єктивний елемент, який не залежить від волі держав. Маються на увазі загальні принципи права та імперативні норми міжнародного права (jus cogens), які є обов'язковими для держав та інших суб'єктів цього права незалежно від того, чи погодилися вони на створення та існування цих норм.

в сучасних умовах міжнародне право не є повністю самостійною нормативною системою, абсолютно ізольованою від інших соціальних регуляторів міжнародних відносин. Норми міжнародного права разом з нормами національного права, що регулюють міжнародні відносини, входять в складну систему міжнародного порядку.

з точки зору теорії соціального права Г. Д. Гурвіча, міжнародне право можна розглядати як «право міжнародної (глобальної) інтеграції», яке є відмінним як від права координації, так і від права субординації. З цієї точки зору міжнародне право можна вважати «автономним правом всеєдності, за до якого відбувається самоінтеграція» в масштабах усього людства.

Честность ─ понятие субъективное. Человек может быть искренне убежден в правоте своего дела, верен своим обязательствам, но этим самым наносить вред обществу. Пример: революционеры всех мастей. Честность необходимо отличать от правдивости (истинности). Правдивость информации ─ соответствие действительности (объективность). Поэтому честность не может быть отнесена к правовым нормам, отражающим объективное состояние дел. Кроме этого, попытка законодательно закрепить понятие «честность» приведет к нарушениям законов. К примеру, ст. 51 Конституции РФ: «Никто не обязан свидетельствовать против себя…»

Очень часто, когда предприятие находится в государственной собственности, никто ни за что не отвечает. Поставленные директора оказываются точно такими же чиновниками, которым на все плевать. Даже между серединой 2000-ых с серединой 1990-ых огромные различия в отношении к работе- половина пьяных в 1990-ых и сухой закон в 2000-ых. Как было в 1980-ых можно только фантазировать. По свидетельствам от метрологов пара тысяч тонн потерянной на трубопроводе нефти было тогда мелочью. Даже не разбирались. А сейчас попутный газ считают с точностью до сотни кубов. Прежде чем национализировать, нужно установить планы и уголовную ответственность за невыполнение планов. Администрация должна болеть за производство так же, как в частных фирмах, иначе национализация вредна. Даже в оборонке. Хотя школы всех уровней и детские сады лучше пусть государство содержит.