"как только служение обществу перестает быть главным делом граждан и они предпочитают служить ему своими кошельками, а не самолично, -государство уже близко к разрушению." объясните смысл высказывания

Смысл того, что щас все можно купить, а не добиться самолично.

Это давно известный факт, что самая лучшая профессия та, которая тебе нравится. ведь если работа тебе не нравится и удовольствия от ее выполнения ты не получаешь, то она превращается в нудную ежедневную рутину, которую ты потихоньку начинаешь ненавидеть. однако получение удовольствия от работы - не один из основополагающих факторов лучшей профессии. немногие работают просто из желания работать - все стремятся использовать свой труд за соответствующую плату. поэтому работа, которая приносит тебе неплохой стабильный доход, - тоже хорошая работа. чтобы быть уверенным, что ты не потеряешь работу ни завтра, ни послезавтра, нужно также убедиться, что работа востребована, например, работа бухгалтера. такая профессия всегда будет необходима. но есть и люди, которым профессия переходит, например, по наследству. например, один человек всю свою жизнь был пекарем. это работа перешла к нему от отца, а его отцу - от его отца. и этот человек считает свою работу самой лучшей, даже если у него не высокий доход, потому что это семейная профессия, передававшаяся из поколения в поколения. он горд тем, что он является продолжателем семейных традиций, хранителем семейных рецептур и секретов, поэтому он назовет лучшей профессией только профессию пекаря. но таких людей в наши дни немного. итак, лучшая профессия для каждого разная. но в основном лучшую профессию подбирают по 3 критериям: - работа должна приносить удовольствие; - работа должна быть со стабильным и высоким доходом; - работа должна быть востребована. для примера статистику 2015 года: самыми востребованными были профессии менеджера по продажам, it-специалисты и переводчики с иностранных языков.

Объяснение:

Націона́льний істо́рико-архітекту́рний запові́дник «Кам'яне́ць». Розташований в Кам'янці-Подільському Хмельницькій області.

Площа заповідника становить 121 гектар. Це передусім Старе місто, затиснене в петлі річки Смотрич, а також прилеглий каньйон Смотрича, Замковий міст, комплекс Старого й Нового замків. Пам'ятки Нового плану, Руських і Польських фільварків не є об'єктами заповідника.

Станом на 2013 р. в Кам'янці зареєстровано 282 пам'ятки культурної спадщини, зокрема 169 пам'яток архітектури (104 національного і 65 — місцевого значення), 31 пам'ятка історії, 8 пам'яток археології, 2 пам'ятки садово-паркового мистецтва, 72 пам'ятки природи (з них дві пам'ятки природи національного значення — геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення Смотрицький каньйон і Ботанічний сад). Усі вони перебувають у різній власності: державній, комунальній, приватній, Хмельницької облради, власності релігійних громад тощо. За цим показником Кам'янець-Подільський посідає третє місце в Україні (після Києва та Львова).

Історія заповіднику.

Ще 23 березня 1928 у Харкові Рада Народних Комісарі почали бути поганими старовинними фортечними спорудами, Руською та Польською брамами, вежею Стефана Баторія було оголошено державним історико-культурним заповідником і передано з усім майном, що мало історико-культурне значення, у відання наркомату освіти УРСР.

Проголошення фортеці заповідником стало важливим, але тільки першим кроком до визнання заповідною всієї території Старого міста. Але поки це сталося, місто зазнало непоправних утрат: більшовицька влада ще до війни стерла з лиця землі низку прекрасних храмів: Вірменський Миколаївський, Іоанно-Предтеченський, Казанський, Троїцький у Старому місті, Олександра Невського — на Новому плані.

Чимало пам'яток було пристосовано під потреби виробництва. Так, 1959 створюваний електромеханічний завод розмістили в приміщеннях колишнього Кармелітського монастиря. З перших повоєнних років ткацька фабрика експлуатувала будинок Подільської духовної семінарії, тютюнова — фортечні казарми, а швейна фабрика і досі на повну потужність використовує будинок окружного суду.

20 лютого 1967 Рада Міністрів УРСР видала Постанову, в якій, зокрема, передбачено створити історико-архітектурний заповідник у Кам'янці-Подільського (інші міста, названі в постанові — Київ, Львів, Луцьк, Білгород-Дністровський, Новгород-Сіверський).

Постановою від 18 травня 1977 Рада Міністрів УРСР оголосила, що Старе місто Кам'янця-Подільського — це Кам'янець-Подільський державний історико-архітектурний заповідник (ДІАЗ).

Указом Президента України від 30 квітня 1998 Кам'янець-Подільський ДІАЗ перетворено на НІАЗ «Кам'янець».

14 жовтня 1998 Міністерство культури й мистецтв, а наступного дня Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики затвердили (за поданням Хмельницької облдержадміністрації) Положення про НІАЗ. Згідно з цим Положенням, НІАЗ «Кам'янець» є національним закладом культури у підпорядкуванні Хмельницької облдержадміністрації. А основними завданнями НІАЗу є охорона належних йому об'єктів, організація реставрації та використання пам'яток, регенерація архітектурного середовища, пам'яткоохоронна, науково-дослідницька, культурно-освітня робота для популяризації містобудівельної архітектурної спадщини Старого міста як національного культурного надбання.

Директор заповідника (від 3 вересня 1987) — Василь Володимирович Фенцур, член Національної спілки архітекторів України.

(надіюсь це то що треба)