Что общего между борьбой человека с огнём и боевыми действиями?​

Они опасны, смертельны

1.1.Причины изменения климата на Земле

Климату свойственно меняться. Ещё до появления человека на планете Земля климат изменялся: то наступали ледники, то происходило потепление.

Климатологи из крупнейших мировых исследовательских центров, собрав доступные архивы метеоданных из разных уголков земного шара, обработали их и привели к единой шкале. Получилось четыре ряда глобальных температур, начинающихся со второй половины XIX века. На них видны два отчетливых эпизода глобального потепления. Один из них приходится на период с 1910 по 1940 год. За это время средняя температура на Земле выросла на 0,3— 0,4°C. Затем в течение 30 лет температура не росла и, возможно, даже немного снизилась. А с 1970 года начался новый эпизод потепления, который продолжается до сих пор. За это время температура повысилась еще на 0,6— 0,8°C. Таким образом, в целом за XX век средняя глобальная температура приземного воздуха на Земле выросла примерно на 1 градус. Это довольно много, поскольку даже при выходе из ледникового периода потепление обычно составляет всего 4—5°C. Еще 10—15 лет назад большинство ученых считали, что наблюдаемое потепление климата — всего лишь относительно крупный локальный всплеск на температурном графике. Однако уверенно регистрируемый рост температур в последние годы убедил большинство скептиков в том, что глобальное потепление действительно наступает. Причем уже понятно, что в различных районах оно проявляется с разной силой.

Что же влияет на изменения климата? Есть распространённое мнение, что глобальное потепление климата и его последствия угрожает нам из-за промышленного выделения тепла. То есть вся энергия, расходуемая в быту, промышленности и на транспорте, нагревает Землю и атмосферу. Однако, простейшие расчеты показывают, что обогрев Земли Солнцем выше результатов человеческой деятельности. И есть много факторов, влияющих на изменение температуры обогрева Солнцем нашей планеты:

- Колебания наклона земной оси. Наклон земной оси к плоскости орбиты составляет 23,5° и испытывает колебания величиной 1° за десятки и сотни тысяч лет. Эти изменения влияют на температурный контраст между высокими и низкими широтами.

1.2. Возможные последствия климатических изменений

Если изменение средней глобальной температуры в ХХ веке составило 0,6°С, то на ХХI век прогнозируется изменение в 3 раза большее. Увеличение средней температуры на 2°С означает ее рост в ряде регионов на 5°С и более. Причем особенно сильные изменения ожидаются в полярных районах.

В худшем случае рост средней температуры составит до 6°С, а в отдельных местах –10–15°С. Это означает кардинальное изменение климата и почти наверняка многократное увеличение частоты и силы неблагоприятных погодных явлений.

Отдельную тревогу вызывает повышение уровня Мирового океана. Повсеместно наблюдается таяние и сокращение ледников и арктических льдов. В прессе регулярно появляются статьи о разрушении ледникового щита Гренландии и Антарктиды и даже предсказания нового всемирного потопа. По прогнозам ученых, в кратко перспективе ситуация не столь трагична. За ХХI век повышение уровня моря составит от 10 до 90 см. Однако даже повышение на 50–90 см вызовет разрушение многих береговых сооружений и прибрежную эрозию, засоление питьевой воды, большие проблемы для малых островных государств. (Приложение №2) и т. п. Даже столь небольшое повышение – немалая беда для многих.

Благодаря росту концентрации СО2 будет активнее расти биомасса. Повышение температуры воздуха будет приводить к увеличению частоты засух и жарких периодов и другим неблагоприятным для растений явлениям. Поэтому для лесов и вообще растений будущее изменение климата приведет к неоднозначным последствиям. Например, не исключена смена хвойных пород лиственными, так как последние в меньшей степени зависят от изменения климата. А по более умеренным прогнозам произойдет смещение к северу границ полярно-тундровой, лесотундровой и южно-таежной лесной зон на 200–350 км. Лесотундра будет все сильнее зарастать лесом и продвигаться на север, оттесняя тундру на арктическое побережье. Площадь тундры будет постепенно уменьшаться, летом она будет все сильнее протаивать. Если в северной тайге потепление будет идти так же быстро, как сейчас в среднем в Арктике – на 0,4–0,5°С за десятилетие, то экосистемы не будут успевать адаптироваться. Это чревато вспышками болезней леса и распространением вредителей.

Объяснение:

Людина генетично пристосована до нестачі їжі та нерегулярного харчування. При надлишку їжі ця перевага перетворилася на схильність значної частини населення до «хвороб цивілізації». Такого висновку дійшов доктор медичних наук І.Ліберман (Науково-дослідний інститут експериментальної медицини РАМН, Санкт-Петербург), базуючись на власних даних і результатах інших дослідників.

Хворобами цивілізації називають атеросклероз, цукровий діабет II типу (інсулінонезалежний), гіпертонічну хворобу, а також нерідко ожиріння. Протягом останніх десятиліть ці хвороби й часто трапляються вже в людей після 30 років. За даними деяких дослідників, атеросклероз аорти і коронарних артерій є практично в кожного, з віком лише посилюється його прояв. Таке масове поширення, по суті — пандемія судинної патології, дозволяє припускати, що в умовах цивілізації людство до цієї патології схильне. При цьому, природно, рівень схильності в різних людей неоднаковий.

Генотип, який визначає схильність до хвороб цивілізації, склався на ранніх етапах розвитку людини. Харчувалася вона тоді мало й нерегулярно, і в тих умовах дуже важливо було наїстися про запас. Надлишкові жири й вуглеводи відкладалися у жировій тканині, і розвинена жирова тканина була великою перевагою, особливо в жінок, яким доводилося народжувати і вигодовувати дітей. Чоловіки ж витрачали багато енергії на полювання, скотарство й землеробство, тому в них більше розвинені м’язи. При цьому в більшості людей не було їжі вдосталь, і між калорійністю їжі та енерговитратами існував певний баланс.

В епоху цивілізації значна частина людства перейшла до багатого харчування без природних раніше періодів голодування і значних витрат м’язової енергії. При цьому організм постійно виробляє велику кількість інсуліну, за сигналом якого жирова тканина приймає надлишок жирів та вуглеводів. Але коли клітини постійно перевантажені, вони втрачають чутливість до інсуліну. Образно кажучи, двері складів зачинені, оскільки склади переповнені. Ця природна захисна реакція клітин призводить до цукрового діабету II типу. Отже, жирова тканина більше не приймає ліпіди. Куди ж їм подітися? Одне з найбільш підходящих місць — стінки артерій, де ліпіди відкладаються у вигляді бляшок. Проникненню ліпідів у стінки судин дуже сприяє інсулін, який продовжує вироблятися у великих кількостях.

Люди з погано розвиненою жировою тканиною не мають можливості створювати енергетичні запаси. При незбалансованому харчуванні надлишок ліпідів відразу потрапляє в судинні стінки, тому сухорляві люди ризикують захворіти на атеросклероз, може, навіть частіше, ніж люди з розвиненою жировою клітковиною, можливості якої теж не безмежні. Тому чоловіки, які мають менш розвинену, порівняно з жінками, жирову тканину і, отже, менші можливості створення енергетичних запасів, набагато частіше, ніж жінки, розплачуються за ситість і малорухливе життя ішемічною хворобою серця.

Петербурзькі медики встановили, що хворі на атеросклероз та їхні родичі часто страждають на хронічну венозну недостатність і порушену мікроциркуляцію. Вочевидь, атерогенні порушення обміну речовин призводять до патології всієї судинної системи. До речі, порушення мікроциркуляції часто викликає артеріальну гіпертонію.

На думку І.Лібермана, і атеросклероз, і цукровий діабет II типу, і артеріальна гіпертонія — це природні клінічні прояви одного й того самого патологічного процесу: надлишкового продукування інсуліну і втрати чутливості до нього клітин. Патологічні зміни з віком прогресують, і клінічні прояви їх стають помітнішими. Так генетично закріплена перевага в нових умовах обернулася схильністю до хвороб.

Объяснение: