В основные задачи ГО входит: А ) оповещение населения об опасностях, возникающих в мирное и военное время Б )проведение аварийно работ В) обучение населения защиты от ЧС Г) организация военных действий в зоне конфликта

Объяснение:

1.необережне поводження з вогнем;

використання факелів та паяльних ламп для відігрівання замерзлих труб центрального опалення, водопостачання чи каналізації;

несправності та неправильна експлуатація приладів газопостачання та опалення;

порушення правил пожежної безпеки при експлуатації побутових споживачів електроенергії.

2. первинна;

основна;

кінцева.

3.за наявності в приміщенні, де виникла пожежа, легкозаймистих речовин (наприклад, значна кількість паперу) або вибухонебезпечних приладів та речовин (наявність газового балона, ємностей зі спиртом, бензином тощо)

4.Вогнегасники, внутрішній пожежний кран, вода, пісок, кошма, азбестове полотно, відро, лопата та ін.

5.Вогнега́сник — технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в ньому, під дією надмірного тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування однією людиною.

Вогнегасники розрізняють за спрацьовування:

автоматичні — стаціонарно монтуються в місцях можливого виникнення вогню.

ручні (приводяться в дію людиною) — розташовуються на спеціально оформлених місцях.

комбінованої дії - мають переваги обох вищеописаних типів.

У залежності від акумуляторної вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на п'ять видів:

вуглекислотні;

повітряно-пінні;

порошкові;

водні;

аерозольні.

За обсягом корпуса:

ручні малолітражні з обсягом корпуса до 5 л;

промислові ручні з обсягом корпуса від 5 до 10 л;

стаціонарні й пересувні з обсягом корпуса понад 10 л.

За подачі вогнегасного складу:

під тиском газів, що утворюються в результаті хімічної реакції компонентів заряду;

під тиском газів, що подаються зі спеціального балончика, розміщеного в корпусі вогнегасника;

під тиском газів, закачаних у корпус вогнегасника;

під власним тиском вогнегасного засобу.

По виду пускових обладнань:

з вентильним затвором;

із запірно-пусковим обладнанням пістолетного типу;

з пуском від постійного джерела тиску.

пінами: хімічною або повітряно-механічною.

Порошкові вогнегасники діляться на:

вогнегасники з порошком загального призначення, яким можна гасити пожежі класів A, B, C, E;

вогнегасники з порошком загального призначення, яким можна гасити пожежі класів B, C, E.

двокомпонентні

дає змогу одній людині одночасно використовувати сухий хімікат і піну, що надходять через шланг з двома лініями. Двокомпонентна система придатна для гасіння займистих вуглеводнів, тому що суха пудра ефективно збиває полум'я.

Спеціальні вогнегасні системи

вогнегасна система розприскувального типу, яка зрошує охоплену вогнем ділянку діоксидом вуглецю замість води. Зрошення діоксидом вуглецю використовують для захисту машинних і моторних відділень; система містить аудіовізуальну аварійну сигналізацію, механізми зупинки, а також автоматичну вентиляцію для захисту від задушної дії діоксиду вуглецю.

Використовувані вогнегасні порошки

це мінеральні солі з різними добавками, що перешкоджають злежуванню й комкуваню. Як основу для вогнегасних порошків використовують фосфорноамонійні солі (моно-, диамонійфосфати, амофос), карбонат і бікарбонат натрію й калію, хлориди натрію й калію й ін. Як добавки — кремнеорганічні сполуки, аеросил, біла сажа, стеарати металів, нефелін, тальк й ін.

газові

До їхнього числа відносяться вуглекислотні, у яких у якості вогнегасної речовини застосовують зріджений диоксид вуглецю (вуглекислоту), а також аерозольні й вуглекислотно-брометилові, зарядом у яких слугує галойодовані вуглеводні, при подачі яких у зону горіння гасіння наступає при відносно високій концентрації кисню (14-18%).