Корова, коза, лиса, заяц кто лишний

Лиса. Скорей всего из-за того что она не съедобна...

Павлодар… Родина. Моя Родина. Наша Родина. Мой родной и любимый город Павлодар!

Все улицы, дома и парки – это все мне родное и близкое. Я родился и вырос в этом прекрасном городе. По этим дорогам я ходил, держась за руку мамы в детский садик. Познавал мир глазами ребенка, первые опыты общения с детьми в обществе. Первые мои ранки и ушибы, когда падал с качелей и с велосипеда. В парках города мы гуляли и пополняли свой домашний семейный фотоальбом красивыми местами нашего города. С детства я помню городской сад со всевозможными аттракционами, до сих пор каждое лето я хожу и катаюсь на любимых каруселях и вспоминаю, как будучи ребенком я проводил с родителями много незабываемых моментов жизни.

Велику роль в долі сліпого з повісті "Сліпий музикант", Короленко зіграли його близькі: мама, конюх Йохим, Евеліна, дядя Максим. Дядя Максим теж був нещасний і покараний долею. Йому захотілось до дитині. На перший погляд може показатися, що він жорстокий у ставленні до матері хлопчика. Але це не так. Він знав, як треба ставитись до таких людей, як сліпий племінник.

Сліпий юнак грає на фортепіано перед гостями. Всі приголомшені і пророкують йому популярність. Вперше Петро усвідомлює, що і він здатний щось зробити в житті.

Дядько Максим хоче, щоб Петро і Евеліна відчули, що поруч тече яскрава і цікаве життя. Евеліна розуміє, що це випробування для її почуття до Петра. Вона твердо вирішує вийти заміж за Петра і каже йому про це.

У мандрівці до Почаєва, Петро дізнається світ у його різноманітті і, співпереживаючи чужого горя, забуває про свої страждання. У садибу Петро повертається зовсім іншою людиною, душа його зцілюється.

Він відчув себе щасливим лише порівнявши своє життя з іншими, усвідомивши, що більшість з того, що люди називають щастям, у нього є: добра і турботлива кохана дружина, хороші батьки, справжній друг дядько, а ще - найбільше щастя – здоровий зрячий син.