Луг это животные организмы луга - животные , растения, грибы , черви , бактерии находятся в единстве с природой. главные растения луга - из животных наиболее разнообразно представлены ими питаются жабы , ящерицы и

Луг - это природное сообщество. Живые организмы луга - животные, растения, грибы, черви, бактерии- находятся в единстве с неживой. природой. Главный растения луга - злаковые растения: мятлик, ежа сборная, клевер, подорожник, из животных наиболее разнообразно представлены насекомые: бабочки, жуки, кузнечики. Ими питаются жабы, ящерицы и птицы.

Чинники, що впливають на життя у Світовому океані:
1) Світло.
Світло проникає до глибини 100-200 м, створюючи сприятливі умови для розвитку рослин у всьому цьому шарі.

2) Температура води
З глибиною відмінність у тваринному світі зменшується, це пов'язано зі зниженням температури між окремими частинами Світового океану. Навіть незначні коливання температури води можуть впливати на процеси обміну речовин у мешканців океану.
Крім того, в теплих тропічних водах океану відзначається найбільше видове різноманіття риб та інших тварин, ніж наприклад в північному Атлантичному океані.

3) Наявність поживних речовин
Океани наповнені найдрібнішими рослинними і тваринними організмами, які містять багато поживних речовин.

4) Солоність і щільність води
На розвиток життя у Світовому океані великий вплив робить солоність. Для більшості прісноводних та морських тварин межею поширення є солоність від 5 до 8%.
Щільність води дозволяє багатьом організмам перебувати в підвішеному стані, так як вони на 98% складаються з води.

5) Течії і руху дна
На інтенсивність життя впливає перемішування вод, в результаті якого відбувається підйом поживних речовин в поверхневі шари. Велику роль в розселенні організмів грають течії, які переносять на великі відстані тварин, їх личинки та ікру, рослини і їх спори.

6) Негативні чинники впливу : найбільш серйозною проблемою морів і океанів є забруднення нафтою і нафтопродуктами, наслідки якого згубні для всього життя на Землі.

"Медный всадник" — памятник первому российскому императору Петру I, стал одним из символов Санкт-Петербурга. Его торжественное открытие, приуроченное к 20-летию царствования императрицы Екатерины II, состоялось 18 августа (7 августа по старому стилю) 1782 года на Сенатской площади.

Модель конной статуи Петра выполнена скульптором Этьеном Фальконе в 1768—1770 г. Голову статуи лепила ученица этого скульптора, Мари Анн Колло. Змею по замыслу Фальконе вылепил Фёдор Гордеев. Отливка статуи осуществлялась под руководством литейных дел мастера Екимова Василия Петровича и была закончена в 1778 году. Архитектурно-планировочные решения и общее руководство осуществлял Юрий Фельтен.

Стиль: барокко

О своем замысле скульптор писал: «Я ограничусь только статуей героя, которого я не трактую ни как великого полководца, ни как победителя, хотя он, конечно, был и тем и другим. Гораздо выше личность созидателя, законодателя, благодетеля своей страны, и вот ее-то и надо показать людям...» Этот образ, созвучный идеалам классицизма, Фальконе сумел воплотить в произведении, для создания которого ему потребовалось больше десяти лет вдохновенного труда.

(Чтобы доказать, что работа в стиле барокко, необязательно быть профессионалом и разбираться в архитектурных стилях. Даже если в интернете задать вопрос: "Сенатская площадь, памятники стиля барокко", можно в картинках найти этот самый памятник.)