Растения урала дикорастущие : деревья, кустарники, травы

Калина (кустарник) рябина (дерево) крапива (трава)

Давним-давно, може, за мільйони світлових літ, коли наша планета була звичайнісіньким уламком якогось невідомого світу й гасала по чорному Космосу без руля і без вітрил, не було на ній нічого, крім товстелезного льодяного панцира. Єдиним господарем на тому льодовищі був Мороз, а владарювала Льодяна Королева. Тепер уже кожному малюкові відомо, що навіть у глибокому Космосі достобіса усякого мотлоху, тож Морозові клопоту вистачало — пильнувати за чистотою у своєму господарстві та переповідати космічні плітки Королеві, яка ховалася від жахів космічного безладу у Льодяному Палаці. Маленьке космічне тіло, якому лише колись судилося стати планетою Земля, мандрувало невідомо куди, то стикаючись, то розбігаючись із подібними собі. Іноді воно наближалося до котроїсь з великих Зірок, і тоді льодяний панцир майбутньої Землі вловлював далеке проміння, міріади кольорових блискіток спалахували у найдрібніших його кристалах. В одну мить холодна і темна космічна мандрівниця перетворювалася в осяйну красуню... Ах! 

Ось так миттєво, з нічого народжуються Мрії.

У холодних серцях наших мандрівників зародилася ще неясна, невизначена Мрія про свою Зірку. Свою! І саме на той час прокотилися Космосом чутки, плітки і пересуди про якусь молоду — просто навіжену! — Зірку, яка сама не знає, чого хоче, але клопоту завдає усім. То у якійсь зоряній системі зіб’є з курсу цілком поважну планету, то посвариться з бовдурами-астероїдами або засипле космічним пилом чорну діру, до якої всі вже настільки звикли, що й не помічали. Чого вона шукає, та Зірка?
Мороз і Льодяна Королева побурчали для годиться щось про нинішню молодь, але кожний з них тайкома подумав: коли б вона прилетіла до нас! Яким би осяйним стало наше життя!
І сила їхньої Мрії про свою Зірку була така могутня, що крізь усі космічні перепони досягла молодої фантазерки, і Зірка стрімголов помчала на поклик. Її ще ніхто й ніколи так сильно не жадав!
Льодяне Королівство не встигло підготуватися до зустрічі з жаданою гостею. Його аборигени тільки снили своєю Зіркою, коли вона зопалу пробила льодяний панцир майбутньої планети й застрягла в самісінькій середині. Її пульсуюче тіло навіки залишилося гарячим серцем Землі.
Удар був таким сильним, що коли Мороз і Льодяна Королева отямилися, їхня космічна домівка вже влетіла в Сонячну Систему, і Сонце, засліплене святковим блиском Льодяного королівства, одразу полюбило її, включило у сув’язь своїх планет і визначило найкращу з усіх можливих орбіт.

В русском языке есть много пословиц о земле. Землю часто называли ласково: матушка, кормилица. Вот несколько пословиц русского народа о земле и труде человека на ней.

Пословицы о земле

Без назема-батюшки нет хлеба от земли-матушки.
Без хозяина земля – круглая сирота.
В землю не положишь, из земли не возьмёшь.
Возвращай земле долг - будет толк.
Всякому человеку: и доброму, и худому земля даст приют.
Держись за землю, трава обманет.
Добра мать до своих детей, а земля – до своих людей.
Добрая земля - полная мошна; худая земля - пустая мошна.
Земелька черненька, а белый хлеб родит.
Землю пахать - не в бабки играть.
Земля – кормилица, а и та есть просит.
Земля - тарелка: что положешь, то и возьмешь
Земля заботу любит.
Земля кормит людей, как мать детей.
Какова земля, таков и хлеб.
Крестьянин без земли, что дерево без корня.
Кто землю лелеет, того и земля жалеет.
Мать-Сыра-Земля всех кормит, всех поит, всех одевает, всех своим теплом согревает.
Не земля плоха, а сеятель плох.
Поклонись матушке-землице, наградит тебя сторицей.
Рыбам – вода, птицам – воздух, а человеку вся земля.
Труженику земля – мать родная.

Жёлтая тарелка на небе висит. 
Жёлтая тарелка всем тепло дарит.  (Солнце) 

Сито свито, золотом покрыто,  Кто взглянет, тот заплачет. (Солнце)

Придет в дом – не выгонишь колом; Пора придет – само уйдет.  (Солнце)

Что выше леса, краше света, без огня горит?  (Солнце)

Без огня горит, без крыл летит, без ног бежит.  (Солнце) 

Катится по голубому блюдечку золотое яичко.  (Солнце и небо)  

Золотое яблочко по серебряному блюдечку катается. (Солнце и небо)

Сестра к брату в гости идет,  А он от нее прячется.  (Солнце и месяц)

Друг друга догоняют, да друг от друга прячутся.  (Солнце и месяц)

Два стоят, два ходят, два меж них часы стерегут.  (Небо и земля, солнце и месяц, день и ночь)

Сито вито, решетом покрыто. (Небо и земля)

Голубой шатер весь мир накрыл. (небо)

Постелен ковер, рассыпан горох.
Ни ковра не поднять,
Ни гороху собрать.  (Небо и звезды)

Синяя шапка вся в заплатках.  (Небо и звезды)

Синие потолочины золотыми гвоздями приколочены. (Небо и звезды)

Голубое поле серебром усыпано.  (Небо и звезды) 

В синем мешочке белых пуговок полно.  (Небо и звезды)

Написана грамотка по синему бархату,
И не прочитать этой грамотки ни попам, ни дьякам, 
Ни умным мужикам.  (Небо и звезды)

На черный платок просыпано просо.
Пришел петушок, а склевать-то не просто.   (Небо и звезды)

Постелю рогожку, посею горошку,
Положу калач – никому не взять.  (Небо, звезды, месяц)

Поле не меряно, овцы не считаны, пастух рогатый.  (Небо, Звезды, месяц)

Над нашими воротами рассыпался горох,
Ни лопатой сгрести, ни метлой смести.  (звезды)

Вся дорожка усыпана горошком.  (Млечный путь)

По какому пути ни проехать, ни пройти.  (Млечный путь)

Из какого ковша не пьют, не едят, а только на него глядят? (Созвездие Большой Медведицы)