(покаяние и раскаяние)-увидеть свой проступок, раскаяться в нем, решение больше так не поступать.как ты думаешь, почему для искреннего раскаяния важны все три составляющие) 1. 2. 3. как ты определил для себя-что такое совесть? вспомни случай из жизни, когда тебя обличала совесть. подумай и запиши, какими качествами ты хотел бы обладать. подумай и ответь, от каких недостатков тебе хотелось бы избавиться. мне уже завтра это нести на урок орксэ.

1)чтобы посмотреть непредвзято
2)чтобы понять свою вину,осознать
3)чтобы исправиться
это внутренний стержень,не позволяющий делать плохое.
честностью,правдивостью,прямолинейностью
Я бы хотел избавиться от скрытности,
случай из жизни - меня замучила совесть после невыполнения урока,или списывания на контрольной.В первом случае я бы сел за урок,или во втором признался учителю

     Если подышать на зеркальце или стекло, оно затуманится, на нем останутся капельки росы. Это значит, что вместе с выдыхаемым воздухом выходит влага, вода.
     В нашем организме вода находится при температуре примерно 36,6°С. При комнатной температуре ее в воздухе должно содержаться меньше, она должна выпадать в виде росы. Но объем выдыхаемого воздуха невелик по сравнению с объемом вокруг, частички воды успевают распределиться в окружающем воздухе, особенно если он сухой. Поэтому наблюдать выпадение росы мы можем при большой разнице температур. Например, зимой, когда мороз больше 10°С ( т.е. температура на улице ниже -10°С), от нас при дыхании  и разговоре отлетают облачка влаги. Или если усиленно выдыхаем на стекло на очень небольшом расстоянии от него. Но и тут эффект тем больше, чем холоднее предмет. А след нашего дыхания на зеркале быстро испаряется.  

Правильні відомості про Землю та її форму з’явились не відразу, не в один час і не водному місці. Проте де саме, коли, у якого народу вони були найбільш правильними, з’ясувати важко. Дуже вже мало збереглося про це вірогідних стародавніх документів та матеріальних пам’яток.
Одна з найдавніших культурних країн на Землі – Китай. За кілька тисяч років до н.е. китайці мали писемність, уміли зображати місцевість на карті і складали географічні описи. Та, на жаль, старокитайські „рисунки” (карти) і описи земель ще майже не вивчені. 

Індійська культура теж дуже давня. За переказами, індійці уявляли собі Землю у вигляді площини, що лежить на спинах слонів. Цінні історичні матеріали дійшли до нас і від стародавніх народів, які жили на Близькому Сході, в басейні рр. Тігру та Єфрату, в дельті Нілу і вздовж берегів Середземного моря в Малій Азії і Південній Європі. До наших часів дійшли писані документи з стародавньої Вавілонії. Давність їх – близько 6000 років. Вавілоняни, в свою чергу, успадкували знання від ще більш стародавніх народів. Вавілоняни вважали, що Земля має вигляд гори, західний схил якої займає Вавілонія. Вони помітили, що на південь від Вавілону – море, а на сході височать гори, через які не наважувались переходити. Тому їм здавалось, що Вавілонія розташована на західному схилі „світової” гори. Гора ця – кругла, і оточена вона морем, а на море, як перевернута чаша, спирається тверде небо – небесний світ. На небі, як і на Землі, є суша, вода та повітря. Небесна суша – це пояс сузір’їв Зодіаку, який як гребля, простягнувся серед небесного моря. По цьому поясі суші рухаються Сонце, Місяць і п’ять планет. Під Землею знаходиться безодня – пекло, куди спускаються душі померлих; уночі Сонце проходить через це підземелля від західного краю Землі до східного, щоб уранці знову почати свій денний шлях по небу гаючи, як за морським горизонтом заходить Сонце, люди думали, що воно спускається в море і що сходити воно теж повинно з моря. Отже, в основі уявлень стародавніх вавілонян про Землю лежали за явищами природи. Проте знання їх були обмежені, і через те вони не могли правильно пояснити ці явища. Народи, які жили в Палестині, інакше уявляли собі Землю, ніж вавілоняни. Стародавні євреї жили на рівнині, і Земля здавалась їм рівниною, на якій подекуди височать гори. Особливе місце у світобудові євреї відводили вітрам, які приносять з собою то дощ, то посуху. Оселя вітрів, на їх думку, міститься в нижньому поясі неба і відокремлює собою Землю від небесних вод: снігу, дощу і граду. Під Землею залягає вода, від якої догори йдуть канали, що живлять моря і ріки. Уявлень про форму всієї Землі у стародавніх євреїв, очевидно, не було. Відомо, що фінікійці, єгиптяни і стародавні греки були добрими мореплавцями: навіть на невеликих кораблях вони сміливо вирушали в далекі плавання і відкривали нові землі. Дуже багато чим географія завдячує еллінам, або стародавнім грекам. Цей нечисленний народ, що жив на півдні Балканського і Апеннінського півостровів Європи, створив високу культуру. Про найдавніші відомі нам уявлення греків про Землю ми знаємо з поем Гомера – „Одіссеї” і „Ілліади” (12-8 ст. до н.е.). З цих творів видно, що греки уявляли собі Землю трохи опуклим диском, який нагадує щит воїна. Сушу кругом обтікає ріка Океан. Над Землею розкинувся мідний небозвід, по якому рухається Сонце, піднімаючись щодня з вод Океану на сході і поринаючи в них на заході.