Коала рассказ о животном 1 - 4 класс

— вид двурезцовых сумчатых, обитающий в Австралии. Единственный современный представитель семействаPhascolarctidae.

Лотос oрехоносный  (nelumbo nucifera), называемый также индийским, относится к семейству  лотосовых. считается реликтом третичной флоры, внесен в красную книгу и находится под охраной государства. это земноводный травянистый многолетник, который хотя и предпочитает расти в проточной воде озер и рек, в уютных заливах, неплохо переносит и жизнь на суше — когда уровень грунтовых вод понижается.  лотос орехоносный  имеет длинное массивное корневище, прячущееся под водой, и длинночерешковые листья (лежащие на поверхности воды) и чешуевидные (находящиеся под водой). пышные розовые (или белые) цветки достигают в диаметре 20—30 см. в центре находится цветоложе и группа желтых тычинок. в цветоложе вызревает плод — орешек. именно этому орешку  лотос орехоносный  и получил свое название.  существует легенда, объясняющая появление на свет этого растения. однажды прекрасная фея гуляла по берегу реки, здесь и увидел ее молодой рыбак. окликнул он красавицу — и как только встретились их глаза, любовь поселилась в сердцах молодых людей. но не суждено было влюбленным быть вместе — узнал об их свиданиях отец феи, хитрый и коварный повелитель рек. у него уже давно был присмотрен жених для дочери. зная ее непокорный нрав, повелитель рек решил хитростью разлучить влюбленных. он снял ночью с пальца спящей дочери золотое кольцо и забросил его так далеко, как только мог. а на следующий день призвал к себе влюбленных и объявил, что готов отдать дочь в жены простому смертному, раз уж так сильны их чувства. но при условии, что рыбак сумеет отыскать кольцо своей суженой, которое она так неосторожно обронила. опечалились влюбленные, но старая цапля шепнула речной фее, что видела, как что-то блестит в цветке  лотоса. обрадовалась красавица, поспешила к своему любимому, чтобы подсказать ему, где искать кольцо. но коварный отец опередил ее и скрыл кольцо внутри орешка, выросшего по его приказу в цветке. а чтобы запутать поиски, точно такие же орешки появились и в других цветах, покачивающихся на водной глади. не удалось рыбаку найти кольцо своей возлюбленной. говорят, это кольцо и по сей день хранится в середине прекрасного цветка, и тот, кто отыщет его, получит в жены прекрасную речную фею, а в качестве приданного — власть над всеми реками и озерами. но это всего лишь легенда.поставь , и отметь лучшее ))

Відповідь:

Якщо немає звичних джерел вогню, то, маючи терпіння та певні навички, можна розкласти ватру і без них. Наприклад, тертям дерева об дерево, батарейки об шерсть, ударами каменя об камінь, а в ясну погоду – фокусуванням променя сонця з до лупи, окулярів чи об’єктива фотоапарата.

Для різних умов існують різн розведення багаття.

Пояснення:

«Зірочка»

Великі сухі поліна будь-якої довжини викладають віялом від центру, що нагадує зірочку. Це ощадливий вид багаття, горить до 8-10 годин без особливого пригляду. Добре підходить для обігрівання вночі.

«Мисливський»

На товсту колоду викладають віялом 5-8 дровенят різної довжини, які посувають поступово – з їхнім згорянням. Під ними розпалюють підпал. Ця ватра горітиме до 6-8 годин. Незамінна у дощову погоду.

«Піраміда»

Над розпалом похило складають дрова у вигляді конуса, залишаючи місце для повітря. Це багаття дає велике полум’я і сильний жар. Такий б чудовий для приготування їжі та кип’ятіння води. Можна використовувати і для просушування одягу, освітлення та подачі сигналу лиха. Мінус – швидко прогорає й потребує великої кількості дров.

«Колодязь»

Відрізняється від «піраміди» тим, що дає змогу приготувати їжу одночасно в кількох ємностях. Його конструкцію утворено з розташованих на невеликій відстані паралельно один до одного двох довгих полін, поперек яких зверху кладуть ще два. Дає низьке і широке полум’я, довго горить.

«Решітка»

Для багаття такого типу спочатку кладуть дві великі сухі колоди, на які кількома рядами у вигляді щільної сітки вкладають дрова дедалі меншого діаметра. Це ватра з широким полум’ям та сильним жаром. Довго горить. Недолік – погано підходить для приготування їжі.

«Тайгове»

Щоб його розпалити, беремо товсту палицю і кладемо поперек майбутнього вогнища. За кілька сантиметрів від палиці підпалюємо сухий спирт, папір або оргскло. Далі беремо тоненький хмиз і кладемо його поверх пального – так, щоб один кінець хмизу лежав на землі, а другий — на більшій колоді. Хмиз повинен майже торкатися осередку полум’я, але варто стежити, щоб не загасити його. Кілька годин горить рівним полум’ям, потім тліє й дає сильний жар.

«Парканчик»

Цей тип багаття призначений для того, щоб вогонь горів усю ніч, а ризик випадання з нього полін був мінімальний. Можна спорудити з відбивачем тепла, встановленим з одного боку вогнища. Маскує вогонь. Добре обігріває, направляючи тепло в один бік.

«На болоті»

Перед розведенням ватри роблять подвійний настил, що захищає від вологи. На верхньому настилі розпалюють вогонь. Після прогорання верхнього настилу багаття горітиме на нижньому.

Для вогнища використовують сухостій і висохлі гілки, переважно березові, вільхові, соснові та ялинові дрова. Осика, модрина, горобина, черемха дають мало жару. Якщо дерев поблизу немає, використовують суху траву, горючий сланець або торф.