Які пристосування до нестачі води виникли у степових рослин?

Вода необхідна для життя і може бути важливим лімітуючим фактором у наземних екосистемах. вода надходить з атмосфери у вигляді опадів. розподілення по суші  залежить від гідрологічного циклу – кругообігу води. важливе значення має вологість повітря. вологість здатна змінювати ефекти температури: зниження вологості нижче деякої межі при даній температурі приводить до висушуючої дії повітря, що особливо впливає на рослини. якщо для водних організмів вода є середовищем їх життя, то для наземних рослин і тварин - надзвичайно необхідною умовою існування, оскільки без неї неможливі процеси метаболізму. вода як екологічний фактор одночасно належить до групи кліматичних та едафічних факторів, бо багато організмів особливо рослини одночасно використовують вологу з атмосфери і грунту. тіла живих організмів, рослин і тварин містять багато води. втрата тілом тварин і рослин вологи призводить до падіння життєдіяльності, а згодом - і до гибелі. витривалість до зневоднення тканин залежить від екології виду, його пристосованості до тих чи іних умов місцезростання. в зв’зку з цим усі наземні організми поділяють на три групи: гігрофільні-вологолюбні; мезогігрофільні-помірно вологолюбні; ксерофільні - сухолюбні. рослини і тварини повинні постійно підтримувати між споживанням води організмом і випаровуванням, з одного боку, і наявністю вологи в оточуючому середовищі і її фактичним надходженням до організму - з іншого. ця екологічна рівновага залежить від адаптивності виду і характеру місцезростання. водні організми, як правило, забезпеченні водою, тоді як наземні часто відчувають її нестачу. тому наземні організми виробили такі адаптивні механізми, які мають добру пластичність щодо волого забезпечення, значно ширшу, ніж стосовно температури. рослини одержують основну масу води з грунту. кількість вологи в грунті, її доступність визначають перебіг багатьох фізіологічних процесів рослин, ритм їх розвитку впливає на їх вигляд. тому при вивченні екологічної ролі води важливо враховувати не просто її кількість, доступні для рослин, але і співвідношення між її надходженнями і витратою. прибуткова частина вологи у рослин представлена, головним чином, водою, поглиненою з грунту з участю коріння і, частково, через поверхню надземних органів (листя, стебла). витрата вологи  здійснюється через транспірацію, і, якщо надходження води не перевищує її витрат, то рослина може скоро засохнути. це часто буває при суховіях або ж  у сухі спекотні дні. наслідок – зів’яле листя, виляглі стебла. нічна більш інтенсивна робота коріння може клітинам відновити тургор, і рослини відновлять свій попередній стан. якщо ж цього не станеться, рослини загинуть. посуха може бути атмосферною або ґрунтовою. спекотні вітри висушують і рослину, і грунт. під час ґрунтової посухи у грунті різко зменшується вміст води, яка може настати або внаслідок сильної атмосферної засухи, або через відсутність дощу. водний дефіцит, який настає під час посухи, порушує всі біохімічні і фізіологічні процеси у рослин. перша ознака ­­- послаблення тургору і пов’язана з цим в’ялість тканин, внаслідок чого порушуються процеси фотосинтезу і нагромадження органічної речовини. як відомо, всмоктувальна сила клітин коріння являє собою різницю між осмотичним тиском і тургор ним. як правило, осмотичний тиск клітин коріння вищий за осмотичний тиск ґрунтового розчину, а тому коріння всмоктує воду . особливо високий він у рослин, що ростуть на засолених грунтах. у тундрі він вищий, ніж у теплих районах лісостепу, тобто залежить від природно - кліматичних умов. у суху погоду він вищий, ніж у дощову. чим ширша амплітуда коливання величини всмоктувальної сили, тим краще рослина витримує зміни коливання вологості грунту. гідростабільні види характеризуються досконалою регуляцією продихової радіації. гідролабільні види здатні витримувати різкі зміни температур. у першому випадку випаровування води досягає свого максимуму до встановлення максимальної температури. у другому- спостерігається одновершинний добовий хід транспірації з максимумом опівдні. вночі в обох випадках транспірація мінімальна. актуальність роботи полягає в тому, що вологість має важливе значення у житті живих організмів та відіграє важливу роль в творенні всього живого на землі. метою курсової роботи є дослідження пристосування живих організмів до змін вологості середовища. об’єктом вивчення у даній роботі є живі організми та дія на них вологості.

Железнодоро́жный тра́нспорт — вид наземного транспорта, перевозка грузов и пассажиров на котором осуществляется колёсными транспортными средствами по рельсовым путям. В отличие от автомобильного транспорта, где транспортное средство просто движется по подготовленной поверхности, железнодорожный транспорт направляется путями, по которым он идёт. Железнодорожные пути обычно состоят из железных рельс, установленных на шпалы и  , по которому движется подвижной состав, обычно оснащённый металлическими колёсами. Однако возможно и другое устройство путей, например, безбалластный путь, где пути прикреплены к цементной основе.

Подвижной состав железнодорожного транспорта обычно имеет меньшее сопротивление трению по сравнению савтомобилями, а пассажирские и грузовые вагоны могут быть сцеплены в более длинные поезда. Движущей силой в поездах являются локомотивы, использующие электричество или производящие собственную мощность, обычнодизельными двигателями. Железнодорожный транспорт является безопасным видом транспорта по сравнению с другими его видами[1]. Железнодорожный транспорт справляться с большими объёмами пассажиро- и грузопотоков и является энергоэффективным, однако обычно менее гибкий и более капиталоёмкий, чем автомобильный транспорт при меньшей загрузке транспортной сети.

Старейшие железные дороги, где человек сам тянул груз, относятся к VI веку до н. э, а Периандр, один из семи мудрецов, считается её изобретателем. Железные дороги расцвели после изобретения в Великобритании паровой машины, ставшей важным источником энергии в XVIII и XIX веках. Паровые двигатели позволили строить железные дороги на большие расстояния, что, в свою очередь, стало одним из важнейших компонентов индустриальной революции. Железные дороги снизили стоимость доставки, а также потери товаров по сравнению с водным транспортом, где корабли часто тонули. Перемещение грузов с каналов, которые использовались в Европе до появления железных дорог, создало «общегосударственный рынок», где цены на товары почти не отличались в разных городах.

В 1880-х появились поезда, работающие на электричестве, а также появились первые трамваи и метрополитены. Начиная с 1940-х не электрифицированные железные дороги большинства стран стали заменять паровые локомотивы на дизель-электрические, практически завершив этот процесс к 2000 году. В 1960-х  железные дороги появились в Японии и некоторых других странах. Некоторые другие системы наземного направляемого транспорта, такие, как монорельс и маглев, не имеют столь широкого применения.

Памятник Студенту-Не так давно, 12 июня 2012 года в городе Улан-Удэ был установлен памятник студенту. Это не просто ещё одна из множества скульптурных композиций города, но ещё и подарок, который преподнесла мэрия к юбилею Бурятской сельскохозяйственной академии. На площади перед зданием ВУЗа бал установлен данный памятник. Сюжет его совсем не замысловатый, но, возможно, потому и интересен. Студента создал известный в России скульптор — Александр Миронов. Если Вы пройдёте мимо академии, то увидите, как юноша сидит на скамейке в парке.
Статуя Мать Бурятия-Главной скульптурой города Улан-Удэ по праву считают памятник под названием «Мать-Бурятия» или «Гостеприимная Бурятия». Её установили в республике в 2002 году на краю возвышенности, прямо в центре города. Статуя считается продолжением комплекса академического театра оперы и балета.
Однако в 2008 году «Мать» перенесли и установили возле Селенгинского моста. С того момента памятник встречает гостей города, которые едут по дороге из аэропорта. Такое расположение напоминает Статую Свободы в Нью-Йорке.
Памятник В.И. Ленину-Памятник по своим масштабам занимает первое место в мире, являясь самым крупным изображением Ленина. Высота памятника достигает 7,7 метров. В виде двух половин скульптура была сделана на Мытищинском камнерезном заводе, после по железной дороге привезена в Улан-Удэ. Памятник был установлен 5 ноября 1971 года. Архитектурная композиция была награждена Государственной премией.
Памятник Юность Бурятии-Необычный памятник под названием «Юность Бурятии» был открыт в рамках больших празднований 350-летия с того дня, когда Бурятия вошла в состав Российской империи. Это событие произошло в день празднования нового года, согласно лунному календарю. Решение о воссоединении двух народов, которое было принято три с половиной века назад, стало историческим для государства в целом. Именно благодаря правителям Российской Империи этот  регион стал развиваться со всех возможных сторон. В настоящее время бизнес двух народов переплетён и зависит от всех сторон.
Памятник Чехову-Памятник А.П. Чехову был установлен в Улан-Удэ совсем недавно — 5 сентября 2013. В этом городе писатель гулял примерно 120 лет назад. Фигура Чехова отлита из бронзы и в высоту 175 сантиметров. Писатель скромно занял место на одной из скамеек вблизи истории города на части улицы, отданной пешеходам. Рядом расположилась памятная дощечка с цитатой Антона Павловича о городе Верхнеудинске. Мэр города отметил, что две причины подтолкнуло его к принятию такого решения — установить памятник великому человеку.
Памятник Гэсэру-Данный памятник появился в городе в 2005 году. Это первый в Улан-Удэ конный монумент. Интересно, что решение об установке этого памятника было принято ещё в конце 90-х годов. Во время, когда Бурятия отмечала тысячелетие «Гэсэриады». Тогда на выбранном месте установили памятный камень. Автором скульптуры стал местный скульптор Александр Миронов. Его часто сравнивают с Зурабом Церетели, если брать во внимание число крупных монументов на его счету. После установки этого объекта, автор отказался от гонорара и объявил свою работу подарком городу.