Объяснение:
Берлинская стена была построена в 1961 году, чтобы остановить массовые побеги жителей советской зоны оккупации в области, находившиеся под контролем США, Великобритании и Франции.
Пенсионерка Вера Пиалек, которая жила в Восточном Берлине:
Всё произошло очень неожиданно. В тот день утром я поехала в ФРГ: у меня было приглашение от дяди на его день рождения. Тогда уже было больше свободы, и мы с мужем, он чех, поехали на машине. Вечером мы были в Гамбурге, сидели в ресторане и услышали по телевизору, что стены не будет. Тогда я подумала, что это невозможно, что я этого никогда не увижу. Я всю жизнь жила в Берлине, разделённом стеной. Я не могла себе представить, что это может измениться. С одной стороны, произошедшее было большой радостью, мне тогда было 34 года. С другой, в тот момент я не думала, что ГДР придёт конец. Я боялась этого, но всё же надеялась, что моя страна сохранится. Я не думала, что всё и для всех изменится. Потом мы поехали дальше, вглубь ФРГ, в Бонн и Трир. Были там 10–11 ноября. А потом к нам пришли люди и сказали: «Что вы здесь хотите? Вы нам не нужны. Идите домой». Уже тогда в ФРГ приехали три поезда, почти миллион людей с востока. Люди в ФРГ боялись, что мы тоже хотим остаться. Но мы хотели обратно. Тогда мне было очень радостно: я думала, что теперь смогу посмотреть другие страны. Я ещё не понимала, что вся моя жизнь изменится."
Сегодняшние восточные земли меньше доверяют правительству, чем западные. Выходцы с востока действительно гораздо меньше представлены в органах государственной власти, хотя канцлером является бывшая гражданка ГДР. Отсюда большая популярность оппозиционных партий, особенно «Альтернативы для Германии», которая стабильно набирает в восточных землях больше голосов, чем в западных.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Розповідь про велику і малу ведмедицю
Велика та Мала Ведмедиці
Колись давно в царя Лікаона, який правив країною Аркадією, була дочка на ім’я Калісто. Краса її видавалася настільки надзвичайною, що сам Зевс зацікавився нею. Саме від бога Калісто народила сина Аркада. Ревнива богиня Гера, дружина всемогутнього Зевса, врештірешт помстилася Калісто. Скориставшись зі своєї надприродної могутності, Гера перетворила дівчину на потворну ведмедицю. Коли ж син Калісто, юний Аркад, повернувшись із полювання, побачив біля дверей палацу дикого звіра, він, нічого не знаючи, мало не вбив свою матір-ведмедицю. Але Зевс не допустив такого страшного злочину: він утримав руку Аркада, а саму Калісто назавжди забрав до себе на небо, перетворивши на прекрасне сузір’я. Подейкують, що піднімав він її за хвіст, тому таким довгим є «хвіст» зоряної Великої Ведмедиці. На Малу Ведмедицю було перетворено улюбленого собаку (за іншими версіями — подругу або служницю) Калісто. Не залишився на Землі й Аркад: Зевс і його перетворив на сузір’я Волопаса, приреченого вічно стерегти на небесах свою матір. Головна зірка цього сузір’я називається Арктур, що означає «сторож ведмедиці».
На небосхилі у вигляді сузір’їв Калісто й Аркад стали ще прекраснішими, ніж на землі. Не лише люди захоплювалися ними, але й сам Зевс з вершини Олімпу часто милувався їхньою красою та безперервним рухом на небосхилі. Гері прикро було гати за чоловіком, який милується своїми улюбленцями. Вона звернулася до морського бога Посейдона з проханням, щоб Велика Ведмедиця ніколи не торкнулася моря. Нехай помре від спраги! Але Посейдон не послухався Гери. Хіба ж він міг дозволити, щоб кохана його брата, громовержця Зевса, померла від спраги?! Велика Ведмедиця кружляє біля полюса й один раз на добу низько спускається над північним краєм обрію, торкається морської поверхні, втамовує спрагу й після цього знову піднімається нагору, привертаючи своєю красою погляди людей і богів.