Близьким до його поглядів був Симеон Сифа (друга половина ХІ – перша половина ХІІ ст.) – візантійський мислитель і
письменник. У своїй праці «Загальний огляд
початків природознавства» він дотримувався теолого-неоплатонічного спрямування.10
Основними джерелами для написання цього
трактату були праці Платона, Арістотеля та
Птолемея. У передмові викладено ідеї щодо
будови Всесвіту, форми небесних тіл і Землі,
походження природних явищ тощо. Праця
починається з опису сферичної форми Землі та її розміру. Потім викладено уявлення
про сферу Місяця, Меркурія, Венери, Сонця, поза якою за велінням Бога рухаються
всі інші планети: Марс, Юпітер, Сатурн – і
нерухомі зорі. Останні світять від Сонця та
власним світлом. У небесних сферах С. Сифа
відмічав перевагу повітряного початку, а у
зорях – вогневого. Далі йдуть відомості про
небесний екватор, небесний меридіан, горизонт і нахил до нього осі світу, місячні та
сонячні затемнення, кордони ойкумени (від
м. Сіри (Китай) на сході до Іспанії на заході;
від острова Фулі на півночі до екватора на
півдні).11
В українських літописах, починаючи
з ХІ–ХІІ ст., з’являються описи будови світу.12 У той час їх існувало кілька варіантів. Серед них «Християнська топографія»
Козьми Індикоплова,13 «Шестоднев» Іоанна
(екзарх болгарський),14 «Хроніка» Георгія
Амартола.15 Під впливом цієї літератури та
внаслідок самостійного осмислення в Україні формувалися уявлення про будову світу.
Астрономічну інтерпретацію космологічних
ідей – систему Птолемея – було викладено в
трактаті «Ізборник» 1073 р. Саме «Ізборники» 1073 та 1076 рр. були для мешканців Київської Русі одними з основних джерел знань.
Вважається, що ці рукописи написано в Києві. За основу автори взяли твір візантійського
походження. У першій частині «Ізборника»
викладаються астрологічні поняття в їх критичному осмисленні. У другій частині – літочислення в різних народів, назви місяців.
Дана праця містить основні положення «Метафізики» Арістотеля.16 За цим трактатом у
центрі Всесвіту знаходиться Земля, навколо
якої обертаються вісім небесних сфер, що
пов’язані з рухомими тілами, які пересуваються на своїй орбіті – сфера Кроносу (Сатурна), Зеуса (Юпітера), Арея (Марса), Сонця, Афродіти (Венери), Єрмія (Меркурія),
Місяця та нерухомого неба. Остання також
оберталась, але в нарямку, протилежному до
руху планетних сфер. Деякі мислителі виділяли й дев’яту – зодіакальну сферу.
Козьма Індикоплов (VI ст.) був візантійським купцем і мандрівником. Припускається, що його трактат «Християнська
топографія»17 було перекладено в Русі на
межі ХІІ–ХІІІ ст. У праці описано будову світу відповідно до Святого Писання: «повєда
християнський переказ божественного писання та хотєніа являти всього світу образ».
Він дотримувався ідей богословів антиохійської школи і намагався викласти свої уявлення про систему світу, ґрунтуючись на ний
подвійним небом (твердь і вода та невидиме небо). К. Індикоплов порівнював Землю
з Ноєвим ковчегом і старозавітною скинією.
Він виступав проти авторитетів Арістотеля
і Птолемея, які вважали, що Земля кругла, і
наполегливо доводив, що Землю «немощно
круглообразно порозумівати».18
«Хроніка»19 Георгія Амартола була завершена близько 867 р. і перекладена на церковнослов’янську мову в ХІ–ХІІ ст. Достеменно невідомо, де саме її було переведено,
але згідно з однією із теорій це здійснено в
Київській Русі. Трактат Г. Амартола складається зі вступу та чотирьох книг. У першій
книзі викладено основні етапи історії від
створення світу Богом до часів Александра
Македонського.
Ці досить-таки примітивні уявлення про світобудову не були єдиними серед
Рис. 3. Модель світу К. Індикоплова.
192
українського культурного загалу. Паралельно в Україні, як вже зазначалося, поширювалася праця Іоанна, екзарха болгарського,
«Шестоднев» (Рис. 4), в якій астрономічна
проблематика висвітлювалася з урахуванням досягнень античності.20 Вважається, що
цей трактат було написано у Болгарії в кінці ІХ – на початку Х ст. Твір Іоанна поєднав
«Шестоднев» Василія Великого, однойменну
працю вченого-богослова Северіана Гевальського й праці античних авторів, зокрема
Арістотеля. Перші згадки про систему світу Іоанна містяться в літописі ХІІІ ст. Згідно з трактатом, у перший день Бог створив
небо і землю, у другий розділилася волога
від тверді, в третій – води відокремилися від
lihacheva
25.10.2020
1.Транспорты такие разные. (здесь росказываеться о видах какие они: с колёсами,без колёс и т.д. тут их признак) 2.Время создания транспорта (здесь ты можешь написать что там 1 транспорт был зделан в году,и там например: вот и транспорты с каждым временем улутшались.) 3. .Автомобиль,велосепед и мотоцикол (выбираешь любие три транспорта,потом пишешь про них что ты знаешь,или можешь чтото в интеренете поискать) 4.Всем нужны транспорты! (здесь ты пишешь как типо призыв,или что типо людям нужны транспорты всех видов..) Я старалась! рада попочь,эсли чтото не так по уже тебя самой подумать..
i7aster26
25.10.2020
Как - то раз бурый медведь гулял по лесу и вышел за пределы своей территории. Он так сильно задумался, что и не заметил, как пришёл на самый север. Место, куда он попал, было холодным и заснеженным. Тогда бурый решил оглядеться. Идя по снегу он вдруг заметил такого же медведя, как он, но тот был необычайно белым, каких наш миша ещё не видовал. Тогда он подошёл ближе, чтобы разглядеть белого, что не осталось без внимания. Они долго и сосредоточенно смотрели друг на друга а потом в знак дружбы потёрлись друг с другом боками. И повёл белый медведь своего собрата по окресностям, и показал он ему все прелести севера. А потом они распрощались, но часто встречались снова и снова.
Близьким до його поглядів був Симеон Сифа (друга половина ХІ – перша половина ХІІ ст.) – візантійський мислитель і
письменник. У своїй праці «Загальний огляд
початків природознавства» він дотримувався теолого-неоплатонічного спрямування.10
Основними джерелами для написання цього
трактату були праці Платона, Арістотеля та
Птолемея. У передмові викладено ідеї щодо
будови Всесвіту, форми небесних тіл і Землі,
походження природних явищ тощо. Праця
починається з опису сферичної форми Землі та її розміру. Потім викладено уявлення
про сферу Місяця, Меркурія, Венери, Сонця, поза якою за велінням Бога рухаються
всі інші планети: Марс, Юпітер, Сатурн – і
нерухомі зорі. Останні світять від Сонця та
власним світлом. У небесних сферах С. Сифа
відмічав перевагу повітряного початку, а у
зорях – вогневого. Далі йдуть відомості про
небесний екватор, небесний меридіан, горизонт і нахил до нього осі світу, місячні та
сонячні затемнення, кордони ойкумени (від
м. Сіри (Китай) на сході до Іспанії на заході;
від острова Фулі на півночі до екватора на
півдні).11
В українських літописах, починаючи
з ХІ–ХІІ ст., з’являються описи будови світу.12 У той час їх існувало кілька варіантів. Серед них «Християнська топографія»
Козьми Індикоплова,13 «Шестоднев» Іоанна
(екзарх болгарський),14 «Хроніка» Георгія
Амартола.15 Під впливом цієї літератури та
внаслідок самостійного осмислення в Україні формувалися уявлення про будову світу.
Астрономічну інтерпретацію космологічних
ідей – систему Птолемея – було викладено в
трактаті «Ізборник» 1073 р. Саме «Ізборники» 1073 та 1076 рр. були для мешканців Київської Русі одними з основних джерел знань.
Вважається, що ці рукописи написано в Києві. За основу автори взяли твір візантійського
походження. У першій частині «Ізборника»
викладаються астрологічні поняття в їх критичному осмисленні. У другій частині – літочислення в різних народів, назви місяців.
Дана праця містить основні положення «Метафізики» Арістотеля.16 За цим трактатом у
центрі Всесвіту знаходиться Земля, навколо
якої обертаються вісім небесних сфер, що
пов’язані з рухомими тілами, які пересуваються на своїй орбіті – сфера Кроносу (Сатурна), Зеуса (Юпітера), Арея (Марса), Сонця, Афродіти (Венери), Єрмія (Меркурія),
Місяця та нерухомого неба. Остання також
оберталась, але в нарямку, протилежному до
руху планетних сфер. Деякі мислителі виділяли й дев’яту – зодіакальну сферу.
Козьма Індикоплов (VI ст.) був візантійським купцем і мандрівником. Припускається, що його трактат «Християнська
топографія»17 було перекладено в Русі на
межі ХІІ–ХІІІ ст. У праці описано будову світу відповідно до Святого Писання: «повєда
християнський переказ божественного писання та хотєніа являти всього світу образ».
Він дотримувався ідей богословів антиохійської школи і намагався викласти свої уявлення про систему світу, ґрунтуючись на ний
подвійним небом (твердь і вода та невидиме небо). К. Індикоплов порівнював Землю
з Ноєвим ковчегом і старозавітною скинією.
Він виступав проти авторитетів Арістотеля
і Птолемея, які вважали, що Земля кругла, і
наполегливо доводив, що Землю «немощно
круглообразно порозумівати».18
«Хроніка»19 Георгія Амартола була завершена близько 867 р. і перекладена на церковнослов’янську мову в ХІ–ХІІ ст. Достеменно невідомо, де саме її було переведено,
але згідно з однією із теорій це здійснено в
Київській Русі. Трактат Г. Амартола складається зі вступу та чотирьох книг. У першій
книзі викладено основні етапи історії від
створення світу Богом до часів Александра
Македонського.
Ці досить-таки примітивні уявлення про світобудову не були єдиними серед
Рис. 3. Модель світу К. Індикоплова.
192
українського культурного загалу. Паралельно в Україні, як вже зазначалося, поширювалася праця Іоанна, екзарха болгарського,
«Шестоднев» (Рис. 4), в якій астрономічна
проблематика висвітлювалася з урахуванням досягнень античності.20 Вважається, що
цей трактат було написано у Болгарії в кінці ІХ – на початку Х ст. Твір Іоанна поєднав
«Шестоднев» Василія Великого, однойменну
працю вченого-богослова Северіана Гевальського й праці античних авторів, зокрема
Арістотеля. Перші згадки про систему світу Іоанна містяться в літописі ХІІІ ст. Згідно з трактатом, у перший день Бог створив
небо і землю, у другий розділилася волога
від тверді, в третій – води відокремилися від