Лавренко у березні 2004 р. звернулася до місцевого суду з позовом до рекламно- інформаційної компанії "Одекс". За матеріалами справи Лавренко працювала у цій компанії головним редактором і директором проекту по випуску довідника "Будівельні компанії Києва". 8Довідник був виданий "Одекс" двічі: один раз за часи роботи Лавренко в компанії -у квітні 1999 р., а вдруге -після її звільнення -у січні 2004 р. Позивачка вважає, що саме вона є автором довідника, оскільки вона збирала, обробляла матеріали, покладені в його основу, створила назву та інші складові довідника. Крім того, ця робота не входила до її службових обов'язків як головного редактора і директора проекту. За трудовим договором вона зобов'язана була організовувати роботу творчого колективу та видавничого процесу. Після звільнення Лавренко зареєструвала свої авторські права у Державному департаменті інтелектуальної власності і отримала свідоцтво. На підставі цього позивачка вимагала: визнати за нею авторські права на довідник; визнати використання її твору у 2004 р. без її згоди незаконним; сплатити авторську винагороду за використання довідника в обох виданнях -1999 р. і 2004 р.4 відшкодувати моральну шкоду. Відповідач, не погоджуючись із доводами позивачки, зазначив, що, по-перше, із Лавренко не було укладено авторську угоду, в якій би визначалась авторська винагорода, по-друге, позивачка отримувала заробітну плату, а створення довідника було головною умовою прийняття її на роботу. Чи правомірні вимоги позивачки? Вирішіть справу