Адамдар арасындағы қарым қатынас эссе ​

Адам - жаратылысы бөлек ақыл иесі, əрқайсысы - бір мектеп. Өмір жолымызда кездескен əр адамды тану арқылы өзімізді де танитынымыз рас. Кей адамдармна өтірки сөйлескенга де тақырып таб алмайсың, кей адамдарға ішіңдегінің бəрін айтып үлгермейсің, кей адамдар сені тыңдамайды да ... Біреулерге «Мағана керек кезда ғаны хабарласады» деп ренжиміза, өзіміздің де сондай əдетіміздің барына ұмытып ... Ойлап қарасақ, біреуг керек болғанның өзіне не жетсін? Адам «Керек кезде ғана хабарласса», демек сіздің қолыңыздан бірдеңе келеді, демек ол адам сіздің күш-қуатыңызға сенеді. Оның өзі қайда жатыр? Бұл - адамдар арасырдағы қарапайым қарым-қатынас. 

Кейбір жандар арасында қарым-қатынасты әлдеқайда биік түрі орнайды. Ол - рухани байланыс, рухани жақындық. Рухани жақындық екі адамның бір-бірін шынайы түсінуіне, кей көзқарастарының, мақсаттарының ортақтыына, бірін-бірі тыңдапры, бір-біріне жанашладелірлық. Мұндай адамдар бір-бірінен ештеңе күтпейді, керисінше өздерінде барымен бөлісіп, сол арқылы өздерін бақытты сезінеді. Бір қуануыңызға себепа болатын, әлеуметтік желілердегі мәнді жазбаларымен бөлісетін, сізге кітап сыйлайтын немесе «Мына кітаптов оқы» деп ақыл айтатын, жмите ғана халіңізді біла үшін хабарласатын, ұйқысын қиып, сізбен сұхбаттас алатын таныстырыңыз бар болс, соларды ерекше бағалаңыз. Олар күнде кездесе бермейді. Менің сондай жақындарым бар, шүкір! Ал сіздің она? Тағы қандай қарым-қатынас түрлерін білесіз? 

счастье. от этого слова становится тепло на душе и появляется желание забыть обо всех проблемах и полностью погрузиться в объект, который подарил нам сие чувство.

давайте сейчас рассмотрим конкретный пример причины для счастья - любовь к семье.

конечно же, любить можно что и кого угодно, но ближе всего, безусловно, для человека была и остается его семья. именно этот коллектив становится для ребенка первым. именно здесь он делает первые шаги, произносит первые слова, учится контактировать с другими людьми и так далее. Семья - это то не только группа людей, соедененных кровно. это целый организм, где каждый человек выполняет свою функию и по-своему приносит пользу в доме. например, глава симейства, в основном, зарабатывает деньги, тем самым следующему звену - жене, которая на эти деньги покупает продукты и вещи для себя и своих родных(детей и иногда мужа). она готовит, убирается, придает дому уют и дарит всю свою любовь и заботу близким. Дети ей в этом : они тоже пытаются показать свою важность в обществе и дома, тоже любят и имеют чувства, их сердца тоже могут быть разбиты внезависимости от возраста. так, приходя с работы, уставший муж будет окутан лаской и любовью своих детей и жены, от чего они все получат моральное удовлетворение, или, по-другому, станут счастливыми. счастье - это не мгновенное чувство, как радость, а то, что человек ощущает на протяжении долго, а возможно и бесконечного, времени.

таким образом можно заявить, что счастье, прежде всего, является каким-то пушистым комочком, который делает людей добрыми, нежными и ласковыми. он одаривает мир своими теплом и заботой, и для этого необязательно его искать, ведь чаще всего счастье это прямо у нас под носом, а точнее, дома.

Объяснение:

надеюсь, я правильно поняла задание и ясно выразилась

Особливості творчої діяльності з точки зору синергетики

Творчість передбачає самодетермінацію особистості, розвиток

механізмів рефлексії. Таким чином, як пише Б. М. Бім-Бад, одним із

найбільш важливих моментів в освіті й навчальній діяльності як

творчого процесу є усвідомлення ів пізнання, уміння перевіряти

саме мислення, його шляхи, надійність методів, критичне вміння

відмовитися заради істини від своїх попередніх, вічно недостатніх

знань, від упередженості та суб’єктивізму [8, с. 80].

Якщо одним із головних пріоритетів освіти є гармонійна, творча

особистість, здатна до самодетермінації, то цілісно-системний підхід восвіті передбачає реалізацію таких принципів формування творчої

особистості, як:

1. Принцип визнання самоцінності кожної особистості, яка тут

розуміється як відкрита можливість.

2. Принцип флуктуації (відхилення) творчого мислення, який

наголошує на факті, що будь-яка функціональна система не є

стабільною, у ній неминуче накопичуються відхилення, що можуть

призвести до хаосу і навіть викликати її розпад. Тут процес

самоусвідомлення приводить до “порядку через флуктуацію”.

3. Принцип суперечливості процесу розвитку творчих здібностей,

який передбачає, що самоорганізація можлива при неоднорідності

системи, за наявності неврівноважених структур, а сам розвиток тут

розуміється як самоактуалізація наявних потенційних можливостей

системи, а не як наведення порядку ззовні.

4. Принцип дисипації (самовибудовування) творчих здібностей,

який базується на положенні синергетики, що у результаті

флуктуаційних змін, які відбуваються в системі, розпочинається процес

дисипації – самовибудовування регулярної структури на рівні

кооперативної, погодженої взаємодії складових, що утворить нову

стаціонарну структуру.

5. Принцип єдиного темпосвіту (темпу розвитку) учасників

навчального процесу і розвитку творчих здібностей у цьому процесі,

коли під час еволюції відкриті неврівноважені системи інтегруються в

складні цілісні структури, що розвиваються в різному темпі.

6. Принцип вікової сенситивності в розвитку творчих здібностей,

коли в динамічній, постійно мінливій моделі розвитку особистості

творчі здібності можна уявити у вигляді можливостей, що

флуктуціюють, відкриваються та закриваються, де момент відкриття є

моментом істини, актом сенситивності. Якщо цей момент буде

упущений, то багато здібностей уже не зможуть розкритися повною мірою