Разбор по составу слова ценить и побыстрее

Цен - корень, и - суффикс , ть - окончание

Цен(корень)и(суффикс)ть(окончание)

Г[г] согласный твёрдый парный по глухости звонкости парный по мягкости твёрдости  о [а] гласный безударный в [в] согласный твердый парный по глухости звонкости парный по мягкости твёрдости о [а] гласный безударный р  [р'] согласный мягкий непарный по глухости звонкости парный по мягкости твёрдости и [и] гласный ударный ть [т'] согласный мягкий парный по глухости звонкости парный по мягкости твёрдости                                                         7 звуков                                             8 букв                        3 слога                                                              говорить                             

Пісня про рушник а. малишка - гімн материнській любові поезія а. малишка завжди була і, сподіваюсь, буде дуже популярною в народі, бо простота і прозорість її форми, тематика, мова близькі як сучасникам поета, так і нам, його нащадкам. це, мабуть, тому, що у своїх творах митець порушував морально-етичні та загальнолюдські проблеми сучасності. гімном материнства називають величну поезію а. малишка "пісня про рушник". ця поезія - це сповідь-спогад ліричного героя, пройнята материнським теплом і синівською вдячністю. у поезії матір дарує синові рушник, вишиваний як символ життєвої дороги, на якому "росяниста доріжка, і зелені луги, й солов'їні гаї". цей рушник пов'язаний із життєвою долею ліричного героя і з образом найближчої і найсвятішої для кожної людини - образом матері. рідна мати моя, ти ночей не доспала і водила мене у поля край села, і в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, і рушник вишиваний на щастя у творі образ матері - це символ чистоти і любові, це образ матері-берегині, яка дала нам життя, мудро формувала наші почуття, творила людину. ліричний герой поезії з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, її намагання прилучити дитину до всього прекрасного, людяного, її сокровенне бажання бачити дитину щасливою. у його матері "незрадлива ласкава усмішка", бо вона уміє прощати і наставляти, жаліти. у матері - "засмучені очі", бо вона відриває від свого серця дитину й посилає її у великий світ, "в дорогу далеку". а на цій дорозі будуть і радість, і смуток, і печаль: і на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, і вірна