Синонимы и антонимы прочитайте._это слова, близкие по значению

Синонимы-близкие слова по назначению , но разные по написанию

Антонимы противоположные слова по смыслу

Собралась Весна-красна в гости в северные края. Всю зиму она провела вместе с перелётными птицами на тёплом юге, а как стало солнышко всё выше на небе подниматься, тут она и решила лететь.
Просит Весна перелётных птиц – гусей, лебедей: «Отнесите меня подальше на север, там меня ждут не дождутся и люди, и звери, и птицы, и разные крохотные жучки-паучки». Но птицы побоялись лететь на север: «Там, говорят, снег и лёд, холод и голод, там, говорят, мы все замёрзнем и погибнем». Сколько Весна ни просила, никто не хотел её в северные края отнести. Совсем она загрустила: что же, видно, придётся всю жизнь на юге проживать. Вдруг она слышит голос откуда-то с вершины: «Не печалься, Весна-красна, садись на меня, я тебя быстро на север доставлю». Взглянула вверх, а по небу над ней плывёт белое пушистое Облако. Засмеялась Весна, забралась на Облако и полетела в северные края. Летит да вниз, на землю, поглядывает. А там, на земле, все радуются, все её встречают. В полях пестреют проталины, бегут ручьи, взламывают на речке лёд, а кусты и деревья в лесах и садах покрываются крупными, готовыми вот-вот уже раскрыться почками.

Так с той поры люди и заприметили: как покажется в небе первое пушистое Облако – так, значит, на нём Весна-красна прилетит. Жди теперь со дня на день тепла, жди с юга 

Я люблю прекрасне у природі, архітектурі, літературі. Особливо люблю природу, яка весною оживає, наповнює довкілля різнобарв’ям, голосами птахів, які повернулися після зими до нас, перезимували зиму і тепер щебечуть, не втихаючи, бо раді теплу і сонцю, зелені і птахам, бо скінчилося їхнє голодування.

Кучеряві діброви, смарагдові левади й змолоділі поля мліють від радісних симфоній і веселих барв великого свята природи.

А он густий верболіз поміж плакучих верб, які замріяно полощуть у тихих плесах вод довгі, віти. Там вдень і вночі не втихають закохані соловейки. В сплетінні гілля тривожно голосять одинокі зозулі, мирно воркують лагідні горлиці. На тоненькій галузці розлого осокора легенько гойдається ремезова колисочка. Природа квітне, співає.

Там далі стіною розрослася рогоза, із-за її темно-зелених стіжків тихо випливає щаслива качина сім’я. неповороткий сазан – батько виринув з обжитого місця і вимальовує широкі кола на водяній гладі.

Над землею метушаться легкокрилі ластівки. Вони протають і над водою, плавно торкаються водяного дзеркала – і вже за мить їхніх довгих дзьобах тріпочеться срібляста верховодка.

А тут і бджола гуде над вербою, збираючи мед з розквітлих китиць.

Вся природа ніби барвистий вінок. Весна в розквіті