Но вот цапля увидела рыбку или лягушку – и молниеносно острым, как копье, клювом схвачена добыча. СИНТАКСИЧЕКСИКЙ РАЗБОР ​

— Как что? Рука, Осип Никифорович! — отвечала Солоха.

— Прощай, Оксана! Ищи себе какого хочешь жениха, дурачь кого хочешь; а меня не увидишь уже больше на этом свете.

— Зачем ты пришел сюда? — так начала говорить Оксана.

— Как бы не так! с ними, верно, придут парубки. Тут-то пойдут балы. Воображаю, каких наговорят смешных историй!

— Постой, я сам отворю, — сказал кузнец и вышел в сени, в намерении отломать с досады бока первому попавшемуся человеку.

— Стой, кум! мы, кажется, не туда идем, — сказал, немного отошедши, Чуб, — я не вижу ни одной хаты.

Объяснение:

– Здрастуй! Мене звати Кирилл.

Привіт! Я Микола. Ти з якого міста приїхав?

– Я з Одеси. А ти?

– А я з Костянтинівки.

– А в якій це області?

У Донецькій.

– Цікаво. Я в Донецькій області взагалі ще не бував. А ти бував у Одесі?

– Так, минулої осені ми їздили на екскурсію до Одеси.

– От добре! Тобі сподобалося наше місто?

– Так, а найбільше мені сподобалися Потьомкінські сходи та гарний вид на морський вокзал. Дуже велична картина. Я обожнюю кораблі.

Можливо, стану моряком.

– А в твоєму місті єморе? Адже Донецька область має вихід до моря. Вибач, я не дуже добре географію знаю.

– Ні, в нас моря немає, адже ми знаходимося на півночі області. В нас завод металургійний є. Раніше у нашому місті працювало кілька потужних підприємств, але потім вони порозвалювалися.

– Мабуть, Костянтинівка – невелике та затишне місто?

– Так, невелике. Воно було б затишнішим, якби завод не димив та не коптив так. Мешканці міста скаржаться.

– А якщо ти вирішиш стати моряком, то приїдеш вчитися до нас, в Одесу?

– Так, до вашої морської академії. Або до Маріуполя, де є її філіал.