Ра-зыс-кать, пре-ду-беж-де-ние, а-рия, бе-зы-дей-ный, по-дож-жен-ный, цел-лю-ло-за,
а-пел-ли-ро-вать, въезд, ба-та-льон, вы-кра-шен-ный, э-пи-грам-ма, объек-тив-ный, тер-ра-са,
ми-ро-воз-зре-ние, бе-зыс-кус-ствен-ный, за-крой-щик, пласт-масса, явствен-ный, шеф-ство,
без-вет-рен-ный, пре-дут-рен-ний, нео-бъят-ный, ус-тра-нить, прия-тель, ан-но-та-ция, ви-нег-рет,
пьеса, рас-чёт, раз-дра-же-ние, кор-рес-пон-дент, конт-ра-та/ка, пред-две-рие, один-над-цать,
нас-троить, пос-лать, разъ-езд, ра-зо-бла-чить, из-вая-ние, рас-чист-ка, ан-сам-бль, по-дыс-кать,
бе-зы-дей-ный, пост-лан-ный, ‘мож-же-вель-ник, обезь-яна.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Упражнение 328. Заполните таблицу самостоятельноподобранными примерами.Гласныеударные | безударныеСогласныеМягкие звонкие | глухие твёрдые звонкие | глухие
Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає у конфлікт з общиною тухольців, які звикли жити незалежно. Протистояння досягає апогею, коли Тугар Вовк під час ради вбиває Митька Вояку, котрий мав свідчити проти нього, — і громада проганяє вбивцю. Залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин з Мирославою їде до монголів, на сторону яких переметнувся ще під час битви на Калці.
Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. У зіткненні з передовими монгольськими загонами Максим Беркут попадає в полон. А невдовзі за порадою Захара Беркута перекрито потік, — і долина села, в якій знаходяться монголи, починає затоплюватись. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується, щоб вбити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима.
Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів мертве, а Максиму вдається врятуватись. Відчуваючи що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом вона відродиться, і настануть щасливі часи її відновлення. У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.