Чому винайдення мови докорінно змінило життя людей?

Тому що людям було дуже важко без мови. не було зрозуміло що хотіла людина. потім люди змогли передавати думки знаками і малюнками. без мови в житті жити просто неможливо і нереально.

«Іщітє і обрящете! Сьогодні нема, завтра нема, післязавтра — мільйон!».

«Ох, земелько, свята земелько, Божа ти дочечко… Як радісно тебе згрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по власній землі ходить. Глянеш оком навколо — все твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…».

«Блажен чоловік, іже скоти милує».

«Тілько коти в таку пору сидять у хаті на печі, а робітники та собаки надворі повинні буть»

Обіцянка — цяцянка, а дурневі — радість.

Хоч голий, та веселий.

Поживишся скибкою, як собака мухою.

Що не кажи, а у нього є зайці в голові.

«Бери і в свого, і в чужого»;

«лупи та дай»;

«гріх у неділю снідать»;

«худобу ганять в празник гріх»;

«… а на свої не будуть пить. Від своєї, кажуть, у грудях пухне».

«Така з’їжа, така з’їжа, що й сказать не можна! Повірте: з млина привезуть пуд тридцять борошна, не спієш оглянуться — вже зїли. Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають…». «Мене вже ці думки зовсім ізсушили… До того додумаєшся, що іноді здається, наче хто вхопив тебе за ноги і крутить кругом себе! А вони до того байдужі, тілько й думають: їсти і спать — і жеруть, і жеруть, як з немочі, а сплять, як мертві».

«Вони надолужать: то змиваннячком, то взуваннячком».

«3 приобрєтєнієм, а через чево, єжелі удастся».

Объяснение:

Упершій половині xiii століття монголо-татарські орди, очолювані батиєм, захопили київ і попрямували через карпати в угорщину. вояка батий вогнем і мечем плюндрував землю галицької русі. але мужньо боронився український народ. про один з епізодів героїчної боротьби наших далеких предків із монголо-татарською ордою розповідає іван франко в повісті "захар беркут". служіння народові було метою життя дев'яносторічного захара. усе своє життя віддав він громаді. дізнавшись про наближення ворога, захар радить тухольцям не просто відбити, а розгромити монголо-татарів. старого беркута хвилює не тільки небезпека, що нависла над тухлею, а й та небезпека, що загрожує сусідським селам. то ж, заручившись сусідською , послухавши поради захара, громада вирішує розгромити ворога в тухольській долині. саме в цю складну хвилину старий беркут отримує звістку про те, що його син максим живим захоплений у полон. захар не йме віри дим словам: максим краще дасть себе порубати, ніж віддасться в неволю. але максим боровся сміливо, і лише підступом та силою вдалося взяти його та закувати в залізні пута. на душі в захара беркута туга та тривога: небезпека загрожує громаді, син у полоні, як воно буде? та чи здобудуть вони перемогу? сама природа ніби передчуває біду: ревуть тури, виють вовки, навіть земля глухо стугонить. захар беркут усвідомлює свій обов'язок ватажка навіть тоді, коли боярин тугар вовк пропонує тухольцям випустити монголів із долини, а за це віддати полоненого максима живим. люди розуміють, який біль крає зараз батьківське серце захара, і пропонують прийняти пропозицію. але старий беркут у цей час — насамперед громадський ватажок. він відмовляється, тому що звільнені монголи обов'язково підуть нищити сусідів, які зовсім не готові до бою й зазнають ще страшніших втрат. захар підкорює батьківські почуття громадським інтересам і твердо відповідає монгольському посланцеві: "або ми всі загинемо, або ви всі — іншого вибору нема".